Апокаліпсис сьогодні

Апокаліпсис сьогодні...

Стежкою в пожухлій траві крутиш педалі поволі. 
Позаду лишились копи, тцкашники та звичайні довбойоби.

Із землі виринає блакитне пасмо, - море.
Ще хвильку і бачишь як воно розливається широченою плямою у напівкруглій бухті південного міста.
Його розмір завжди спантеличує. Воно як небо, пролите на землю.

Спускаєшься з кручі до моря. Ноги самі несуть тебе вниз.
В голові мяукає Мумій Троль кавер Цой - тёплое, тёплое море и пустынный пляж...

Розкладаешься, роздягаешься і розчаровуєшься - вода лід, знову надул апвелл.

Твоє улюблене місце на гранітних брилах. З них зручно пригати у воду, проте не сьогодні.
Окей, - сьогодні  будешь загоряти і споглядати.

Море дражнить своєю спокійністю та прозорістю, - штиль. Тиша така, що чутно як мартин шелестить крилами в повітрі.

Раптом щось змінилось.
- О-ля-ля, оце так сморід. Канашку прорвало, чи шо? - проте штиняє якось дуже однорідно, - ясно, це сірко водень. 
Лежиш і рахуєш: радіація з граніту плюс сірко водень з води плюс ультрафіолет з неба дорівнює апокаліпсис сьогодні. Для повноти картини, не вистачає тільки тцкашників та плавучої міни.

Бабабах.

Якщо б стояв, то присів. Добре що вже лежу. Чорний гриб росте вдалені. Прильот у порт.
 
Люди на пляжі хвилини зо дві роздивляються гриб, осудливо хитаючи головою та підставляють сонцю іншій бік тіла.

Піднявся вітерець. Ще кілько хвилин і від чорного диму на горизонті не лишилось і сліду. Як і від сірко водню.

Шляхом назад на кручу наспівую ТНМК: все тече, згори вниз, все мине колись.