Апокаліпсис
ЕПІЛОГ
Давидов дивився в очі Петра Трохимовича і бачив скупу сльозу. У відчинене вікно влетів степовий вітерець ворушив сріблясте волосся старого.
У палату увійшли лікуючий лікар і медсестра.
- Ну, хворий, прошу на огляд. Лікар новий з міста в наш район приїхав. Молодий, але кажуть дуже здібний і перспективний, просто чудеса творить... Ходімо, - сказав медик, погладжуючи вуса.
- А, нехай собі їде назад, мене все рівно вже нічого не врятує, – сказав Петро Трохимович, махнувши мозолястою рукою. – Адже я знаю, після такої хвороби не виживають.
- А ми спробуємо, - пролунав чийсь голос від дверей.
Ми озирнулися.
Біля входу в палату стояв невисокого зросту молодий чоловік з довгим носом і світлими очима. Обличчя його було серйозним, а в світлих очах сяяли вогники надії. Петро Трохимович навіть підвівся назустріч. Молодий лікар тримав руки в кишенях білого халата, на якому прикріплена візитка. На ній значилося прізвище лікаря: Т. Гофман.
Жовтень - грудень 2015 року.
* Примітка.
Більшість подій цього твору не вигадані, відбувалися в реальному житті. Автор використав документальні матеріали, а також розповіді своїх рідних і близьких, які пережили ту важку пору.
#3899 в Сучасна проза
#1846 в Містика/Жахи
Відредаговано: 24.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
