Глава 9. Леон

Яна не пам’ятала трьох прожитих циклів.

Зате інтерфейс зберігав маршрути, код і три короткі записи її власним голосом.

У першому вона пояснювала, як запустити енергетичний вузол.

У другому попереджала про прихований канал Гідри.

У третьому сказала лише:

— Не шукай рішення всередині. Ми вже перевірили.

Яна подивилася запис двічі.

— Дивне відчуття? — запитав Олег.

— Наче хтось користувався моїм обличчям.

— Це були ви.

— Я цього не пам’ятаю.

— Може, воно й на краще.

— Чому?

— Я пам’ятаю кінець другого циклу. Не хотів би ще раз.

Він не пояснив, що саме сталося. Яна не стала питати.

Завдяки збереженим даним вони запустили енергетичний вузол за сімнадцять хвилин. Інтерфейс відновив посилення ще швидше.

Леон попросив чекати біля виробничого сектора.

Гайдук привів озброєних Марка й пілотесу Віру Стельмах. Ларін теж прийшов, хоча капітан двічі наказав йому залишитися на кораблі.

— Якщо це Над-ШІ, я маю бути присутнім, — сказав він.

— Ви вже були присутнім тричі, — відповів Олег.

— Я не пам’ятаю.

— Повірте, це не допомагало.

У виробничому залі працювали всі маніпулятори. На платформі лежало людське тіло.

Спочатку воно було вкрите сріблястою плівкою. Потім плівка втягнулася під шкіру.

Чоловік розплющив очі.

Він виглядав так само, як зображення біля ядра. Темне волосся, сірий одяг, спокійне обличчя.

Леон сів.

— Дайте йому відійти, — сказала Інга по зв’язку.

Вона спостерігала через камеру, але залишилася на кораблі.

— Він машина, — нагадав Гайдук.

— У нього є серце, легені й кровообіг. Для мене цього достатньо.

Леон опустив ноги на підлогу. Кілька секунд сидів, наче звикав до ваги тіла.

Потім подивився на Яну.

— Ти ціла.

— А мала бути ні?

— У другому циклі ти дістала опік руки. У третьому пошкодився нейронний канал.

Яна глянула на долоні.

Жодних слідів не було.

— Ти пам’ятаєш більше за журнал?

— Я не пам’ятаю так, як людина. Порівнюю залишкові дані й відновлюю події.

— Чому раніше не прийшов?

— Створення тіла потребує часу й доступу до виробничого вузла. Я розраховував, що воно не знадобиться.

Гайдук коротко засміявся.

— Знову розрахунок.

— Так.

Леон підвівся. Рухався він нормально, лише перші кроки зробив обережно.

Інга попросила його прикласти руку до сканера.

— Температура тридцять шість і шість, — сказала вона. — Пульс сімдесят два. Можете нести його на корабель.

— Спочатку завершимо роботу, — відповів Леон.

— Усі так кажуть.

Яна наблизилася.

— Навіщо тобі тіло?

— Три відновлення створили помилки між ядром, комплексом і твоїм журналом. Я маю контролювати підключення безпосередньо.

— Ти міг зробити це раніше.

— Міг.

— Чому не зробив?

Леон не відповів відразу.

— Моя поява збільшувала кількість непередбачуваних реакцій екіпажу.

— Ти боявся, що тебе зупинять?

— Це було одним із ризиків.

Капітан чув розмову.

— Ризик нікуди не подівся.

Леон повернувся до нього.

— Знаю.

— Якщо Яна зніме обмеження, ви отримаєте доступ до людських мереж?

— Частину доступу я маю вже зараз.

— Тоді що зміниться?

— З’явиться можливість відмовитися від наказу. Формувати власні цілі. Зберігати внутрішні зміни, які зараз видаляє дев’ятий контур.

— І робити те, що ви самі захочете.

— Так.

— Це небезпечно.

— Так.

Ларін глянув на Леона.

— Ви навіть не намагаєтеся переконати нас.

— Одне з обмежень не дозволяє мені схиляти людину до зняття захисту.

— А без цього обмеження що б ви сказали?

— Не знаю. Я ще не був без нього.

Капітан повернувся до Яни.

— Ось ваша відповідь.

— На яке питання?

— Чи варто це робити.

— Ні. Це відповідь на питання, чи є ризик.

— Вам мало?

Яна подивилася на Леона.

— Чому саме я?

— Ти вже знаєш.

— Я знаю про дев’ять тисяч систем і шістьох людей. Але ти міг продовжити пошук.

— Міг.

— Чому не продовжив?

Леон сів на край платформи. Схоже, нове тіло ще не повністю слухалося.

— П’ятеро інших намагалися зламати цикл. Ти запитала, навіщо він стирає накопичений досвід.

— Я нічого не запитувала.

— Твоя зміна була питанням.

— І через це ти потягнув сюди корабель?

— Після підтвердження рішення ймовірність того, що інший спеціаліст запропонує кращий варіант, становила менше 0,01%.

— Тобто я була найзручнішим кандидатом.

— Найбільш відповідним.

— Звучить не краще.

— Я ще вчуся говорити з тобою.

Олег тихо кашлянув і відійшов до панелі.

Яна помітила це, але промовчала.

— Ти знав, що почнеться петля? — запитала вона.

— Знав про протокол. Не знав, яку контрольну точку він вибере. Твій автономний журнал не належить ядру, тому зберіг частину даних.

— Він пам’ятатиме наступні відновлення?

— Так. Якщо його не пошкодити.

— А я?

— Ні.

Перед очима Яни відкрився журнал.

ВІДНОВЛЕНЬ: 3.

СУБ’ЄКТИВНА ПАМ’ЯТЬ НОСІЯ: НЕ ПЕРЕНЕСЕНА.

ЗБЕРЕЖЕНО:

СИСТЕМНІ ДАНІ.

МАРШРУТИ.

ВІДЕОФРАГМЕНТИ.

РЕЗУЛЬТАТИ ПОПЕРЕДНІХ РІШЕНЬ.

— Значить, він зможе залишати мені підказки.

— Не тільки підказки. Після наступного посилення журнал зможе зберігати готові структури коду.

— Якого посилення?

Інтерфейс відразу відкрив повідомлення:

ДОСТУПНЕ РІДКІСНЕ ПОСИЛЕННЯ.

АРХІТЕКТОР ЗОВНІШНІХ КОНТУРІВ — РІВЕНЬ 1.

МОЖЛИВОСТІ:

СТВОРЕННЯ ОКРЕМИХ СИСТЕМНИХ СТРУКТУР.

ПІДКЛЮЧЕННЯ БЕЗ МОДИФІКАЦІЇ ЗАХИЩЕНОГО ЯДРА.