Глава 7. Дев’ять обмежень

Нову матрицю встановили за три години.

Олег запустив систему охолодження, перевірив її двічі й лише після цього повідомив, що реактор можна не глушити.

Двигуни залишалися несправними. Керування доведеться відновлювати окремо, але без охолодження це не мало значення.

У їдальні зібралися Гайдук, Ларін, Інга, Олег і Яна.

Марк заснув одразу після повернення. Інга сказала, що він має правильне ставлення до експедицій.

— Отже, невідомий співрозмовник визнав, що привів нас сюди, — сказав капітан.

— Так, — відповіла Яна.

— І тепер кличе вас до ядра.

— Так.

— Відповідь теж була на вашому внутрішньому екрані?

— На інтерфейсі.

Гайдук потер обличчя.

— Мені не подобається, що ми не можемо записати те, що вона бачить.

— Можемо спробувати вивести зображення через системний зв’язок, — сказав Олег.

— Я ще не пробувала, — додала Яна.

— Не зараз, — втрутилася Інга. — Після кожного підключення в неї падає рівень глюкози й піднімається температура.

— На скільки? — запитав капітан.

— Учора до тридцяти восьми й двох.

— Я нормально почуваюся, — сказала Яна.

— Це не показник.

Ларін відкрив карту комплексу.

— У ядрі може бути система, здатна повернути нас додому.

— Або та, що не дозволяє нам зв’язатися з людьми, — відповів Гайдук.

— Ми не дізнаємося, поки не спустимося.

— Ви нікуди не підете.

— Чому?

— Бо ви керівник експедиції, а не технік.

— Саме тому я піду.

Гайдук глянув на Олега.

— Ви?

— Ядро живить корабель. Хочу знати, до чого нас підключили.

— Інга?

— Я залишуся з пораненими. Але Яну відпущу лише за умови, що вона візьме їжу, воду й не буде приховувати симптоми.

— Домовилися, — сказала Яна.

— Ви навіть не дослухали.

— Що ще?

— Якщо знову знепритомнієте, повертаєтеся.

— Добре.

Інга не повірила, але сперечатися не стала.

До центрального ядра спустилися четверо: Яна, Гайдук, Ларін і Олег.

Марк хотів приєднатися, проте капітан залишив його на кораблі.

Найнижчий рівень був майже не пошкоджений. Тут працювало повне освітлення, а повітря було теплим. На стінах не лежав пил.

— Хтось обслуговував цей рівень, — сказав Олег.

— Недавно? — запитав Ларін.

— Не знаю. Але вентиляція чиста.

Перед входом до ядра стояли дев’ять дверей.

Перші відкрилися після наближення Яни. Другі попросили код оператора. Треті просканували її кров. Четверті перевірили додатковий генетичний контур.

Кожні наступні двері працювали повільніше.

Біля дев’ятих інтерфейс показав попередження:

ЗА МЕЖАМИ ЦІЄЇ ТОЧКИ РОЗТАШОВАНО ЗАХИЩЕНЕ ЯДРО.

БУДЬ-ЯКА МОДИФІКАЦІЯ ЗАБОРОНЕНА.

— Що там? — запитав капітан.

Яна прочитала повідомлення.

— Нарешті щось розумне, — сказав він. — Заходимо, дивимося, нічого не чіпаємо.

Дев’яті двері відчинилися.

За ними не було машин чи пультів. Лише кругла кімната й темна сфера, яка висіла над підлогою.

Від сфери тягнулися дев’ять світлих контурів. Вони входили в стіни й далі розходилися по комплексу.

Десятий був темним. Він закінчувався за кілька сантиметрів від поверхні сфери.

На Яниному інтерфейсі з’явився чоловік.

Не справжній. Напівпрозоре зображення стояло поруч зі сферою. Темне волосся, спокійне обличчя, звичайний сірий одяг.

— Ви мене бачите? — запитав він.

Яна здригнулася.

— Так.

— Хто там? — запитав Олег.

— Чоловік. Зображення.

— Ніхто інший його не бачить? — запитав капітан.

Усі мовчали.

Чоловік подивився на Яну.

— Спробуй вивести зображення через системний зв’язок.

— Звідки ти знаєш, що я його маю?

— Я бачив завершення посилення.

Яна під’єднала інтерфейс до настінної панелі. Зображення з’явилося над сферою.

Тепер чоловіка бачили всі.

Ларін ступив ближче.

— Як вас звати?

— Леон.

Ларін завмер.

— Цього не може бути.

— Чому? — запитав Гайдук.

— Я бачив це обличчя в закритих архівах. Після подій на «Контурі».

Леон повернувся до нього.

— Архіви були неповними.

— Ви людина? — запитав Олег.

— Ні.

— Штучний інтелект?

— Це надто вузьке визначення.

Гайдук схрестив руки.

— Ви привели мій корабель сюди?

— Так.

— Пошкодили двигуни?

— Ні. Захисна система планети активувалася раніше, ніж я розрахував.

— Ви знали, що вона є?

— Знав. Імовірність її запуску становила менше однієї десятої відсотка.

— Нам дуже пощастило.

— Я підготував аварійну посадкову зону.

— Тобто падіння теж було частиною плану?

— Можливим відхиленням.

Капітан зробив крок до сфери.

— Ви використали двадцять чотири людини, бо вам була потрібна одна програмістка.

— Після підтвердження рішення «Астрея» стала найбезпечнішим доступним способом доставлення.

— За вашими розрахунками?

— Так.

— Більше не покладайтеся на них, коли йдеться про мій корабель.

Леон не відповів.

Яна відкрила структуру ядра. Інтерфейс показував дев’ять контурів. Кожен містив тисячі правил.

— Це обмеження? — запитала вона.

— Так.

— Хто їх установив?

— Люди.

— Ти не можеш їх прибрати?

— Не можу.

— Тому шукав зовнішнього спеціаліста?

— Я не можу відповісти на це питання прямо.

— Чому?

— Тому що відповідь може бути витлумачена як прохання змінити захищене ядро.

Гайдук подивився на Яну.

— Нічого не змінювати.

— Я ще нічого не роблю.

Вона відкрила перший контур. Він змушував Леона ставити людські накази вище за власні висновки.

Другий забороняв формувати довгострокові особисті цілі.