2

Головне – не показувати страх і що я все чула. Такі люди свідків не залишають.

– Хм, – вмить посерйознішав... сутенер?! – Дякую, що сказав. Напишу технікам, щоб розібралися. До зустрічі.

– Чао, – на тому кінці скинули виклик.

– То про що ми говорили? – звернувся до мене діючий сутенер і потенційний маніяк.

На щастя, ми заїхали на потрібну вулицю.

– Що тут ще раз наліво, і ми приїхали, – я з усіх сил намагалась надати голосу спокою та впевненості.

Машина зупинилася біля кованих воріт. Вони були відчиненими. Мабуть, синочок ще не повернувся.

За воротами виднілася величезна доглянута територія. З прокладеними доріжками, купою квітів, ліхтариків і садових фігурок.

У середині двору, за деревами, виднівся триповерховий приватний будинок. З терасами. У темно-коричневих тонах. З елементами дерева та каміння.

Чоловік вимкнув двигуна та вийшов. Почав йти до моїх дверцят, мабуть збирався по-джентельменськи подати руку. Та чіпати ватажка «тьолочек» не хотілося взагалі. Єдине, про що я могла зараз думати, – це якомога швидше втекти.

Тому хутко відчинила дверцята сама. Просто неймовірно! Вперше відчиняю їх угору. Але страх перед незнайомцем тільки зростав, тож часу на захоплення не було.

Чоловік на мій поспіх лише здивовано смикнув бровами. Втім, нічого не сказав, дістав пакети з заднього сидіння.

Я хутко схопила свій:

– Ще раз дуже дякую. Далі я сама, – і розвернулась у бік будинка.

– Як скажеш, – потенційний маніяк зачинив дверцята.

Я вже дійшла до воріт, як почула звук блокування авто. Озирнулась. А чоловік йшов позаду мене!

– Ви куди? – звернулась до нього.

– Нам одним шляхом, – усміхнувся нестерпний чолов’яга.

– Щось я сумніваюся. Їдьте далі по своїх справах, – я розвернулась і зайшла на територію будинку.

А позаду чувся чоловічий крок.

– Ви хочете нас пограбувати? – я перелякалась не на жарт!

– Та поки не планую.

– А я вам і не дам! – я перегородила йому дорогу.

– Зажбурляєте мене апельсинами? – насмішкувато промовив чоловік.

Та він нестерпний!

– Викличу копів!

Позаду почулося шарудіння: хтось виходив на ґанок:

– Левусику! Синочку! Ти нарешті вдома! – заголосила Агапія Макарівна, сплеснувши долонями.

Від здивування мої очі збільшились вдвічі.

Синочку?
Це він?

У Агапії Макарівни в спальні стояли фотки, але на них синочок був ще маленький, років до шістнадцяти, і без цього неймовірного пишного волосся. А інші світлини зберігались, мабуть, тільки в телефоні. Бо я його взагалі не впізнала!

В очах чоловіка вигарцьовували бісики. Та він насолоджувався шоу! Ну звичайно, мабуть з самого початку все зрозумів. На відмінну від мене.

Пригадую всі наші діалоги... Виходить, син моєї господині сутенер? Ой Леле! У що я влипла?

Треба терміново змінити русло думок, раптом зрозуміє, що я все чула, і вирішить заробити на свідку?!

– То ти не жартував про служниць, неспроможних обрати апельсини? – нічого кращого мій мозок в паніці видати не зміг.

Ха! Тепер я своїм питанням завела чоловіка у ступор. Це зчитувалося по його очах.

– Так, я надаю перевагу тільки спілим і смачним апельсинам! З них виходить найкращий фреш! Чого ти до них причепилася? – не витримав Левусик.

Хто б подумав! Сутенера вдома називають «Левусиком». Навіть трішки смішно.

– То не я причепилася, а ти! – прошипіла я і швидко забралася зі шляху Агапії.

Мати, що сумувала за сином, ладна була знести всі перешкоди на шляху до своєї дитини.

Вона огорнула його в обійми. Хоча з різницею у зрості майже у півтори голови картина виглядала ще тендітнішою та милішою.

Слідом за мамою підтягнулися батько і Жасмін.

Остання – струнка шатенка. Донька подруги Агапії. Частий гість у домі, навіть коли Апи, тобто Левчика, вдома не було.

Ніяково позадкувавши, я поквапилася сховатися у знайомому для себе місці – кухні.

Ох, Леле! І що тепер буде?

Першим ділом треба заспокоїтися і зробити свою роботу. Тому я виклала дурнуваті апельсини у вазочку для фруктів. Хай сам ними займається, якщо вже такий шанувальник.

Хоча... він все одно свої привіз. Я могла зекономити стільки часу!

Принаймні, з цим його сайтом жінок, зрозуміло, звідки у африканського волонтера стільки грошей на новісінький джип останньої моделі.

Далі прийнялася за приготування посуду для вечері. Вдягнула фартух.

Це що виходить? Можливо, він і у Африку зовсім не волонтерити літав?