Житло

...На наступний день...

ー Добридень, детективе ー ввічливо привітався наглядач, який слідкував за Юрієм, що сидів у кімнаті допитів. 

ー Привіт, ー привітався детектив. ー Це той, що намагався пограбувати банк?

 Чоловік подивився на Юрія. 

ー Він сказав, що буде говорити тільки з вами. ー Як його хоч звати? 

ー Юрій.

ー Сподіваюсь це його справжнє ім’я?

 Наглядач взяв папірець, як зауважив детектив, занадто мало там було написано та й не в теці. 

ー Не можу сказати точно, ми не знайшли інформації про нього, ніхто не заявляв про втечу з дитячих будинків хлопця схожого на нього. Під час обшуку було виявлено ключ пластиковий, тисячу гривень в гаманці й папірець з чергуванням. Але все це не стосується справи, цей час не підходить ні до одного банківського чергування, а ключ взагалі до дверей.

ー Можливо це якось стосується його школи. На вигляд йому десь 15? – сам собі (по)ставив питання детектив, виходячи з кімнатки. 

ー Привіт, Юрію, мене звати Олесь, – сказав тільки-но увійшовши до кімнати допитів. 

ー Мене заставили, на Замарстинівській посадили в машину і відвезли, не знаю куди, бо мені наділи пов'язку на очі. Зняли її тільки, коли посадили за стільчик, в якомусь підземному автопарку, сказали, що я отримаю або частку, або кулю в голову. Їх було двоє і я знаю де інший та можу описати його. Вже в банку, мені наказав поліціянт в ролі медика не ворушитися, а його напарник вистрілив в мого з тайзера, а далі вже не має сенсу розказувати. 

ー Я мушу отримати алібі, тому мусиш ще трохи посидіти тут.Олесь вже готовий був йти до виходу, але Юрій зненацька сказав: 

ー Я потребую захист під час слідства. 

ー Що? 

ー Якщо не якусь кімнату, то хоча б у звіринець.

ー Вони нічого не говорили, чи є в них головний? 

ー Після того, як я отримаю захист.

 Олесь вийшов з кімнати та направився до свого кабінету. 

"Тут точно щось не так", – подумав Олесь і доповнив: – "Я б попросив, щоб не тільки мене, а й сім'ю захистили".

 Намагаючись зрозуміти Юрія, Олесь дійшов до кабінету, де сиділи його товариші. 

ー Дай боже ー привітався детектив, що сидів в дальньому кутку, коли побачив Олеся. 

ー Перевір камери на Замарстинівській, Юрій каже, що його там і підловили, ー Олесь сів за місце справа від дверей. ー Будь ласка, знайди його.

Через кілька десятків хвилин напарник закликав до себе Олеся і показав на екран монітора. 

ー Ось тут стається таке, ー напарник сповільнив відео.Камера дивилась на все, що відбувалося біля пам'ятника. В далі від пам'ятника вийшов Юрій. Він нахилився і взяв гаманець, Олесь помітив що Юрій трохи нахмурив брови, але поклав його в джинси. Він зробив кілька кроків і до нього ззаду підійшов чоловік, його обличчя не було видно через те, що він знав розміщення камер. 

ー Можеш записати номер машини в яку вони сядуть? 

ー Гаразд.

 Олесь вернувся до кімнати допитів та звільнив Юрія з наручників зі словами: 

ー Під час слідства ти будеш під моїм захистом. Підводся. 

ー Тепер я дам вам опис злочинців?

ー В тебе є батьки? 

ー Тепер я сирота. 

ー Хочуть кинути в дитячий будинок? 

ー Так. 

“Все з тобою ясно” — подумав Олесь. 

ー Твоє справжнє ім’я Юрій? 

ー Так.

Вони разом вийшли з кімнати допитів і Олесь повів Юрія до кабінету. Коли двері до кабінету відчинилися він почув зі телевізора: 

— ...Тому Єремеєв розходиться зі своєю жінкою...

Він усміхнувся, почувши цю новину, але зразу приховав усмішку. 

— Єво, він може описати третього, – сказав Олесь заводячи Юрія до кабінету. 

— Гаразд, ー вона підвелася зі свого робочого місця та запросила Юрія з собою.

 Коли вони зачинили за собою двері напарник запитав: 

— Хоч перевірити його правоту? 

– Вже знайшов портрет третього? – За кого ти мене тримаєш? 

– Дай погляну.

 Напарник розвернув монітор до Олеся і він побачив обличчя.

 Трохи пізніше вернулась з Юрієм і показала Олесю фоторобот. Його напарник очікував на якийсь знак і він отримав кивок, що означало, що Юрій не брехав. 

– Я маю показати Юрію мою квартиру, під час слідства він буде жити у мене, а ви поки завершіть справу.

 Подивившись на напарника, він йому підмигнув.




Олесь відчинив двері в його квартиру і сказав: 

— Заходь.Юрій послухався і пройшов до квартири. 

— Тут трохи не прибрано — сказав Юрій.

Навіть по коридору було видно, що Олесь ніколи не приводив сюди когось. 

— Ви ніколи не запрошували до себе друзів чи дівчат? — запитав з цікавості Юрій, ставлячи кеди на нижню поличку. 

— Ні — відповів Олесь, проходячи на кухню, взутим.

Юрій одягнув кеди назад.

Кухня мала два яруси, на вищому була сама кухня, яка впиралась в стіну і нижча, що з’єднувалась з коридором і іншими кімнатами, яруси розділяв стіл. Олесь підійшов до холодильника, а Юрій всівся на диван що стояв навпроти столу. 

— Будеш? — Олесь потряс пакет над собою, щоб Юрій побачив, що він тримає упаковку пельменями. 

— Так.




 За їжею вони розговорилися, Юрій, ясна річ, придумав собі передісторію, коли ще був в дитячому будинку, тому вільно замилював очі Олесю, а той розговорився, Юрій зрозумів одне, за їжею Олесь приємніший.

 Їхню довгу розмову припинив дзвінок у двері, Юрій тихенько підглянув, хто прийшов. Прийшла якась дівчина з собакою, віддала його Олесю, а він пообіцяв заплатити їй зранку. Юрій швидко повернувся за стіл, де сидів. Але коли вернувся Олесь, той сказав: 

– Це принаймні не культурно, але нехай. Це сусідка, її звати Марія, вона вигулює мою собаку, поки мене немає в дома.

 – Чому не запросиш на свіданку?

 Олесь подивився на Юрія. 

– Я мушу звикнути до таких різких запитань, так? – його голос трохи стих. 

– Все ясно, ну, можу сказати, що в тебе є шанси. 

– Справді?!

 – Більше читай про поведінку людей. В тебе точно є шанси.Олесь ніби чекав цих слів і як підліток зрадів цій новині, а Юрій дивився на нього усміхаючись.