ГЛАВА 23. КІЛЬКА ТЛУМАЧЕНЬ.

23 січня 2020 року.

Неквапливо перегорнувши чергову сторінку, для когось, безумовно, досить цікавої, книги, той тридцятирічний чоловік важко зітхнув – перед його очима знову постала нерозв'язна, на цей період часу, енігма, таємниця, загадка. Однак же, необхідно визнати, що той чоловік, незважаючи на нову трудність, ні на мить не припинив своїх, слід зазначити, вельми небезцікавих пошуків – пошуків, як він вважав, істини. Поспіхом зробивши у своєму, здавалося б, повністю списаному, блокноті, кілька коротких, але від того аж ніяк не малозначущих, записів, він і не помітив, як тієї миті до нього наблизився якийсь, невідомий його єству, чоловік сорока років – але чи не помітив він його насправді?

– Доброго дня. Що ж це Ви нині вивчаєте? Чи не норми громадянського кодексу? Ах, як же я Вас розумію! Часом буває так важко відшукати ту саму норму права, на яку необхідно, в ім'я власного ж блага, посилатися! Але, мій друже, не сумуйте. Такі норми існують, запевняю Вас. Їх слід… їх слід тільки лише правильно шукати! І я бачу, що у Вас це вельми успішно виходить: якщо у Вашому блокноті є нотатки – це означає, що Ви на правильному шляху… це означає, що у Вашому розпорядженні є ідея!

– Ні, я вивчаю…

– Дозвольте ж вгадаю… Ви вивчаєте Біблію! Що ж, у такому разі я Вас чудово розумію – без Божої волі в цьому світі нічого не відбувається, а з Божою допомогою, своєю чергою, трапляється все. Ви молитеся, Ви нині молитеся про успіх Вашої справи чи, якщо завгодно, підприємства – і це цілком природно: якщо Ви нічого не розумієте в галузі знань і досвіду юриспруденції, то єдине, на що Вам слід сподіватися, так це тільки лише на Бога! Правильно? Ви вивчаєте Біблію саме з цієї причини?

– Ні, я вивчаю…

– Що ж Ви вивчаєте? Скажіть-но вже нарешті!

– Я вивчаю катрени Нострадамуса – вивчаю для того, щоб осягнути їхню сутність, а відповідно й розгадати їх.

– Катрени Нострадамуса? Можливо, Ви жартуєте? Вдале ж Ви відшукали для цього місце й час!

– Саме! Місце і час – ось вони… ті самі наріжні камені, на яких споруджені енігми, а відповідно й їхні розгадки, того достославного астролога.

– А як на мене – Вам просто нічим себе зайняти! Вже краще прочитати десяток статей у газеті, ніж десяток віршів із цієї книги – так буде краще саме для Вас. Намагаючись здійснити неможливе, Ви тільки лише невпинно витрачаєте час свого, і без того надзвичайно короткого, життя на свідомо безуспішне заняття – розгадувати катрени Нострадамуса… це не більше й не менше, ніж праця Сізіфа… це не більше й не менше, ніж праця Данаїд… це не більше й не менше, ніж боротьба хитромудрого ідальго. Це безглуздо, а тому й марно. Озирніться ж навколо… а особливо, назад! Цей світ існував ще задовго до Вашої появи… і Ви, повірте ж мені, не перший, хто намагається зазіхнути на ім'я “виняткового”. Подібного роду тлумачів було чимало до Вас – подібного ж роду тлумачів буде не менше й у майбутньому. А тому… змиріться з тим, що Ви не в силах виконати те, що, через свою природу, нездійсненно.

– Неможливе? Нездійсненне? Ви помиляєтеся! Мене цікавить процес, однак же аж ніяк не результати – результат може бути помилковим, процес же не буває помилковим ніколи! Мої слова викликають на Ваших вустах посмішку… що ж, Ваші слова про газети впливають на мої вуста так само. Газети! Хіба Ви, не більше й не менше, ніж енігма, не більше й не менше, ніж загадка, не більше й не менше, ніж незнайомець, здатні осягнути, зрозуміти й усвідомити мої справжні наміри? Осягаючи катрени Нострадамуса, а вірніше… саме за допомогою процесу осягнення цих катренів… моєму єству й вдається читати сучасні газети – колись із невеликим запізненням… колись же мені вдається читати ті самі газети, які ще не скоро являть свій вигляд тому підмісячному світу! У цьому блокноті не так вже й мало розгаданих катренів – чи уявляєте Ви… скільки часу було приділено процесу їхнього осягнення?

– Не уявляю і… і не бажаю уявляти. Але… якщо суддя нині затримується, а відповідно якщо затримується й засідання, то… прошу Вас… ознайомте ж мене з результатами того самого процесу, про який Ви згадали кількома митями раніше.

– Тільки лише тоді, якщо буде дотримано однієї умови – якщо Ви… після… ознайомите мене з газетними новинами.

– Хіба я можу відповісти відмовою на Вашу оферту? Я уважно слухаю Вас.

– Отже… про яке ж тлумачення Ви бажаєте нині почути? Можливо про надзвичайно кровопролитні війни чи ж про все нищівні хвороби? – винятково відчеканивши останнє слово, неквапливо запитав свого співрозмовника той чоловік: його проникливий погляд вже остаточно осів серед потаємних таємниць природи цього, безустанно читаючого газетні новини, чоловіка.

– Про хвороби? – з надзвичайною тривогою прошепотів той чоловік.

– Саме. Але, мабуть, беручи до уваги Вашу тривогу, Ви не готові його нині почути.

– Чому ж? Я готовий… готовий.

– Тоді Ви почуєте його після двох інших тлумачень.

– Негайно приступайте до викладу!

– Першим із тих буде шістдесят сьомий катрен… шістдесят сьомий катрен десятої центурії – катрен, у якому, за моїм припущенням, Нострадамус відсилає нас до подій 1960 року. Отже, слухайте ж мої слова – слухайте, якщо бажаєте осягнути їх. “Дуже сильний землетрус у травні” [1] – це перший рядок згаданого катрена. 22 травня 1960 року стався Вальдівський землетрус – чи слід мені згадувати Вам не тільки лише про його силу, а й про його наслідки? “Сатурн, Козеріг, Юпітер, Меркурій із биком” – це другий рядок того катрена. 13 грудня 1960 року Нікарагуа, Сальвадор, Гондурас і Гватемала укладають угоду про створення Центральноамериканського спільного ринку.