ГЛАВА 12. МЕТАФІЗИЧНА МАТЕРІЯ.

12 січня 1836 року.

– Чи чули Ви про те, мій люб'язний друже, хто саме цього, раннього, ранку увійшов у бухту Джексон? Чи довелося Вам чути про те, чиє саме судно кинуло свій якір у Сіднейській бухті?

– Людська поголоска не бездіє, містере Годвін – ця звістка трохи раніше досягла мого слуху, проте ж… чи можу я не ставити під сумнів її істину та її правдивість? Як бачите, містере Годвін, я не зовсім довіряю людським словам і, вже тим більше, людським устам – виробникам тих слів: у моєму єстві людська поголоска сприймається, як якийсь, надзвичайно кволий, хворий – з кожною миттю свого життя він аж ніяк не виліковується, але стає все більш і більш нездоровим… від самого початку будучи сліпим, через кілька миттєвостей, а вірніше кількох слів, він уже набуває й інших, надзвичайно негативних, характеристик, на кшталт глухоти, кульгавості або ж і зовсім німоти… але, але одне мені відомо досконало… ніколи, воістину, ніколи, за винятком навмисних, нерідко політичних, дій, той, спочатку кволий, хворий не набуває властивостей позитивних, незалежно від часу й незалежно від всілякого роду обставин.

– Його ім'я – Чарльз Дарвін. Судно ж, на якому той джентльмен прибув у наші краї, іменується не інакше, окрім як “Бігль” – той самий “Бігль”, який найбезпосереднішим чином брав участь у коронації Георга IV, той самий “Бігль”, який…

– Містере Годвін, розкажіть же мені краще про ту саму людину, чиє ім'я Ви згадали трохи раніше. Судно – всього лише інструмент: на його палубі чомусь і для чогось перебувають люди – то до якої ж категорії людей належить той, як мені відомо, молодий чоловік?

– Він перебуває на палубі “Бігля” скоріше для чогось, ніж чомусь, хоча… його родовід здатен стверджувати й про зворотне! Він є сином вельми відомого англійського лікаря, англійського Діоскорида, який, до того ж, значну кількість часу приділяє всілякого роду науковим експериментам – як лікар, він звик вивчати все емпіричним шляхом… як лікар, він звик розрізати фізичну матерію того підмісячного світу, а потім же необхідних, відповідних дій, її так само ревно латати: подібним чином він чинить і з існуючою в тому підмісячному світі матерією метафізичною – слід визнати, що вельми небезуспішно. І це не могло не оцінити Лондонське королівське товариство. Дід же того містера, Чарльза Дарвіна, Еразм Дарвін, був, воістину, не більше й не менше, ніж правнуком епохи Відродження – його таланти були безмежні: він був значною мірою більш, як учений, як лікар і як людина, ніж його четверта дитина, а саме раніше згаданий батько Чарльза Дарвіна – багато хто з тих, хто провів чимало часу в товаристві того молодого чоловіка, в один голос, незмінно, стверджують, що цей дивовижний мандрівник є не більше й не менше, ніж точною копією, не більше й не менше, ніж зліпком свого багатогранного, за природою пізнань і почуттів, кровного діда…

– Але навіщо ж, навіщо ж йому ця подорож? Адже його предки, будучи не тільки лише вправними лікарями, а й, що не менш важливо, вельми розважливими вченими… навряд чи… здійснювали подібного роду подорожі! Він міг би, подібно до згаданих раніше, прожити все своє життя в Англії, ставши при цьому не менш великим, ніж його дід або ж його батько! Хіба Дарвінам необхідно подорожувати для того, щоб стати великими? Вони, подібно до описаних Ліннеєм фінікових пальм, простягають своє надзвичайно життєлюбне коріння глибоко в земну поверхню – в земну поверхню Англії!..

– Це так, містере Ховард, це так, проте ж… містер Чарльз Дарвін має намір стати значною мірою більш великим, суттєво більш відомим і, що не менш важливо, більш значущим, ніж його дід і його батько – в його крові, в його жилах скупчилася сукупна жага не тільки лише слави й величі, а й значущості своїх діях… сукупна жага, яка, своєю чергою, складалася з бажань діда, бажань батька, а також своїх, найбільш значних і надзвичайно фантастичних, сподівань: як стверджують багато хто, він несамовито бажає знайти чималу кількість певних, чітких і аж ніяк не двозначних відповідей на не меншу ж кількість, безперервно створюваних його винятковим розумом, запитань – таким чином, публічно оголошуючи, у формально закріпленому вигляді, знайдені його розумом відповіді на ті запитання, містер Чарльз Дарвін має намір власними руками, а також власним розумом, без допомоги імені, розуму та рук свого батька, створити своє, відокремлене від Еразма та Роберта Дарвіна, ім'я. Чарльз Дарвін несе на своїх плечах або, якщо завгодно, на своїй спині тяжкий тягар – тягар величі, слави та імен своїх близьких кровних предків: він такою ж мірою бажає нести його, в якій і бажає його скинути – він не дозволяє йому стати, чимось більшим, ніж згадані раніше, і тієї ж години… без нього йому бути ніким! Його предки встановили певні точки – точки, які, за припущенням багатьох, він змушений буде перевершити… Його ж, містера Чарльза Дарвіна, наскільки мені відомо, анітрохи не манить перспектива поставити певну, призначену йому самою долею, точку значно далі своїх предків – він бажає створити новий шлях, він бажає створити нове вчення, він бажає створити нове знання! На думку більшості неабияких тутешніх жителів, він прибув у Сідней, як в одне з місць своєї подорожі, саме з цієї причини – на думку ж більшості нічим не примітних людей, які мешкають нині в Сіднеї, містер Чарльз Дарвін прибув у ті місця для того, щоб суттєво розвинути, розширити й аргументувати знання свого діда. Інші ж із тамтешніх жителів стверджують, ніби той молодий чоловік здобуває певну інформацію, а також чималі знання для того, щоб стати письменником – його нотатки, на їхню думку, послужать же йому непоганою підмогою…