Після стільки пригод на Подолі та радісної зустрічі з Ембером вся компанія дружно попрямувала назад до квартири Софії. На вулиці вже почав спускатися вечір, запалюючи гарні вогні київських вулиць, а в будинку Софії панувала справді тепла та святкова атмосфера.
Ледве переступивши поріг, Ембер із захопленням озирнулася:
- Ого, як тут затишно! І падає таке приємне світло... Софія, у вас чудовий дім!
- Розташуйся як вдома, Ембер! — з усмішкою відповіла Софія, допомагаючи гості повісити куртку. — Сьогодні у нас особлива нагода, тож голодними ніхто не залишиться!
Ноель тут же одягла свій постійний фартух і разом з Ембер взялася за справу на кухні. За лічені хвилини на столі з'явилися розкішні частування: ароматний гарячий суп, свіжі салати, домашнє печиво і, звичайно, фірмовий чай. Ху Тао взяла на себе роль головного організатора веселощів і швидко розставила тарілки, підморгнувши Ані.
Коли всі влаштувалися за великим столом, у кімнаті залунав веселий сміх та гучні розмови. Аня уплітала частування за обидві щоки, захоплено слухаючи розповіді Ембер про її польоти та пригоди в Мондштадті. Сахароза з усмішкою пила чай, почуваючи себе абсолютно спокійно в оточенні вірних друзів.
Софія обвела поглядом усю цю дивовижну компанію — Аню, Сахарозу, Ноель, Ху Тао і тепер Ембер. У її серці розлилося таке тепло, яке вона не відчувала вже давно. Самотність відступила остаточно, поступившись місцем справжньому сімейному затишку.
— За нашу неймовірну команду та нові пригоди у Києві! - Підняла чашку з чаєм Софія.
- Ура-а-а! — дружно підтримали її всі дівчатка, брязнувши чашками на знак спільної єдності.