Наступного ранку команда була на ногах уже ні світ ні зоря. Підкріпившись фірмовими млинцями від Ноелль і звірившись із розрахунками Сахарози, Софія, Аня, Сахароза, Ноель і Ху Тао вирушили на історичний Поділ.
Вони йшли вздовж старовинних вуличок, милуючись краєвидами ранкового Києва, поки не вийшли до просторої площі неподалік Контрактової площі та набережної. Повітря тут помітно плітало, а портативні прилади Сахарози почали видавати гучні переривчасті сигнали.
- Обережніше! - попередила Сахароза, поправляючи окуляри і міцніше стискаючи колбочку. — Польові датчики показують пік активності. Енергія просторового розриву зосереджена прямо над цією площею!
У цей момент небо над ними здригнулося. Повітря заіскрилося, розколовшись на частині золотисто-блакитної спіраллю, що переливається. Перехожі навкруги здивовано ахнули і зупинилися, спостерігаючи за неймовірним видовищем.
- Почалося! - радісно вигукнула Ху Тао, склавши руки на грудях. — Ну, хто там цього разу? Сподіваюся, хтось веселий!
З центру сяючої воронки полилося м'яке світло, і на бруківку площі плавно опустилася ще одна постать. Це була дівчина з довгим волоссям і пронизливим, але добрим поглядом, яка одразу граційно озирнулася на всі боки, оцінюючи обстановку.
Аня притиснула ручки до щок і затамувала подих:
— Ой... Дивіться! Ще одна гостя з іншого світу!