- 27 -

Вихідні Севіль швидко пройшли в компанії Івени, її довгих та нескінчених розповідях, як вона закохалася в Рована, та як тяжко їй було у Вогняному Аспіді, коли вона була новобранцем. Рейн була легкою в спілкуванні, повна ентузіазму та мала купу ідей на всі випадки життя.

За два дні гардероб Севіль  поповнився трьома сукнями, які Івена насильно змусила прийняти нову подругу, вважаючи, що ті їй пасують ідеально. Окрім одягу, Одерштейн отримала в подарунок косметику та кілька аксесуарів для зачіски. Севіль поруч з Івеною почувалася щасливою й вперше в житті, вона зрозуміло, що таке дружні стосунки між дівчатами. Їй не було з чим порівняти, але якби її хтось запитав, що таке дружба, то вона б найперше подумала про Івену, яка за два дні стала надто близькою їй.

Одерштейн почувала одночасно себе щасливо й пригніченою. Блиски для губ, тіні, та решта різних баночок та флакончиків – раніше їй лише снилися, не те щоб Севіль зациклювалася на косметиці, яку не могла придбати, але це те, що мали всі дівчата. Засоби для особистої гігієни продавалися скрізь, а от косметика лиш в певних крамницях та за досить велику ціну. Рейн не мала проблем з коштами. Що вона, що її обранець, були з багатих сімей і навіть пропри сімейну драму, Івена була забезпечена коштами.

Прослухавши не одну історію Рейн, Одерштейн дійшла висновку, що навіть багаті мають свої проблеми, які коштами не вирішуються. В якийсь момент, Севіль навіть трішки пошкодувала, що відразу після притулку відправилась подаватись на вступні іспити до легіону, зовсім не приділивши увагу довкіллю, яке було інакшим за стінами притулку.

«Севі, коли ти станеш офіційно членом легіону, даси мені звісточку, я тобі хочу деякі місця показати! Зробимо маленьку мандрівку по королівству. Хочу, щоб ти щось побачила окрім військової служби та притулку!» — Івена асоціювала Севіль, як своє протеже, якій трішки не пощастило з батьками, тому вона взяла на себе роль провідника, намагаючись допомогти їй.

З’явившись в понеділок, вранці  на полігон з новою зачіскою та макіяжем, Севіль трохи нервувала. Їй самій власне було незвично бачити своє відображення в дзеркалі: темні тіні підкреслювали виразність її зелених очей, пудра робила акцент на вилицях, персиковий блиск візуально збільшував губи. Замість звичних колосків, Севіль вирішила зробити високий об’ємний хвіст, який підкреслював тонкість її талії. Чорний тренувальний гольф заправлений в штани, лиш зайвий раз демонстрували яка Севіль була тендітна й не схожа на бійця.

— Одерштейн, ви запізнилися, — незадоволено прокоментував Зоран.

— Вибачте.

— Вона марафет наводила, — сказав Асандр, достатньо гучно, щоб почули всі новобранці, але не Блазі. — Красуня вимагає уваги, — Ікасо кілька разів підсвиснув, не зводячи погляду з Севіль.

Асандр навмисно її роздражнював, витягуючи губи в трубочку. 

— Тихо! — наказав Блазі, коли хихикання новобранців стало надто гучним. — Проведемо сьогодні тренувальні спаринги. Капітан Амстронг та капітан Енвуд із легіону Вогняного Аспіда, хочуть подивитися на ваші здібності, але спочатку розминка. Розчинайте з бігу. Ікасо, бачу твої рани всі загоїлись, треба надолужувати втрачене. Тобі на три круги, більше, за чудовий зір та почуття прекрасного.

— Лейтенанте Блазі, це несправедливо!

— Ікасо, чотири круги.

— Дякую, лейтенанте, все буде зроблено.

Ікасо різко зірвався вперед, обганяючи всіх новобранців.

— Навіть незвично бачити тебе таку, — тихо прокоментував Енвуд-молодший, коли Севіль наздогнала його в бігу. — Тобі личить.

— Дякую, — вона посміхнулась, й відразу зосередилась на своєму диханні, що було важливим під час бугі.

Розминка яка займала сорок хвилин промайнула дуже швидко. Севіль навіть трохи пошкодувала, що нанесла макіяж, з яким було незручно робити фізичні вправи, постійно хвилюючись чи каплі поту не розмили тіні. А ще її серце шалено калатало, й зовсім не від присідання, бігу та підтягування на перекладині. На полігоні з’явився Райвель, в легкій білосніжній сорочці, яка мала забагато розстебнутих ґудзиків та воєнних штанах, які підкреслювали його довгі натреновані ноги. Він був легко вдягнутий як для осінньої прохолоди, ранки яких вже розпочиналися із заморозків. Поруч з ним йшов Рован, одягнутий повністю в екіпіровку свого легіону:  темно-синій мундир зі срібною обшивкою, та емблемою-гербом змія-дракона містичного Аспіда на лівому передпліччі; його військові чорні штани з наколінниками та високими берцами підкреслювали кремезність зросту Рована та його габаритні м’язи. Позаду Рована йшла граціозна Івена, яка була одягнута в цивільний одяг: червона легка кофтина поверх якої піджак в дрібну клітинку, штани з високою посадкою які підкреслювали витонченість талії. На руках Рейн були вдягнуті шкіряні рукавиці, схожі на ті, як носила Севіль, щоправда, різниця була лише в пальцях які в Рейн були відкритими. На шиї Івена носила фамільний кулон з гербом-символом сімейства Енвуд, який за її розповідями, Рован подарував, коли зробив пропозицію.

— Струнко, — скомандував Блазі, й всі новобранці стали різко в одну шеренгу, випроставшись.

Два капітани привітали невеликим кивком новобранців, ставши поруч біля Зорана. Івена стояла позаду чоловіків, розглядаючи все довкола.

— Як я й казав, зараз пройде спаринг. Увага, без використання стихійної магії, але бій до першої крові або доки ваш супротивник не здасться, — Зоран дістав з кишені невеличкий блокнот й чорнильну ручку. — Розпочнемо з… Ікасо та Одерштейн.