- 15 -

Райвель не любив ні замок Арпа, ні саме місто Алревог, скільки він себе пам’ятав. Округа, що заповнена гостроверхими сірими горами, вершини яких сховані в опущених попелястих хмарах, йому здавалось надто гнітючим. Він переїхав до Арпа відразу, як його забрав Бернар. Новий дім був однозначно ліпшим за притулок і Амстронг жодного разу не виявив неповагу чи незадоволення та зрештою його тіло завжди рвалось в будь-яку іншу точку Вогняного королівства, тільки б не лишатись в Алревог.

Подорослішавши, вподобання Райвеля не змінились, він по цей час не любив навідуватись в Алревог, де низький градус температури та затишності. Де вся округа наскрізь просочена гнівом, жорстокими тренуваннями, та смертю. Вогняне королівство яке було передовим мало свої таємниці, приховані жорстокі криваві методи допиту ув’язнених та решту політичних інтриг.

Чекати на відвідування опікуна Райвель не став. Думка про катування одного із членів його легіону, побратима, ліпшого друга – зводила з розуму Амстронга. Переступивши поріг замку, він відразу відправився на пошуки опікуна.

— Райвель?! Що ти тут робиш?

Фесер ледь не випустив з рук чашку з чаєм, яку йому щойно подала прислуга. Невеличка кімната в якій було два крісла зі столиком та величезне вікно у всю стіну з видом на гірський хребет, саме тут Бернар обожнював лишатись на одинці з собою. Запашний чай, прекрасний пейзаж та тиша.

Бернар не відійшов від розмови зі спадкоємцем Водяного королівства і зовсім не був налаштований на пояснювальну бесіду із сином. Відколи їхні шляхи із Амстронгом перетнулись, Феслер переосмислив своє життя. Усвідомив, що влада за якою він гнався відібрала в нього можливість створити власну сім’ю, друзів яких він власноруч відправив на смерть. Маленький хлопчик – спадщина його друзів, все що від них лишилось. Хлопчик, в якого Беранр відібрав батьків та намагався їх замінити. Він знав, що не стане повноцінним батьком для Райвеля, не зможе стати прикладом для наслідування чи того, хто підкаже правильний шлях в житі. Але одне Бернар знав точно, що захистить Райвеля ціною власного життя якщо стане така потреба, забере його секрет в могилу, зрадить власні принципи для хлопчика, що став йому справжнім сином.

—  Бернаре, скаже мені, що це не правда! Бо якщо це правда, я…

— Райвель зупинись, — чоловік відставив чашку з чаєм на край столика, підвівшись зі свого крісла, — доки не пожалкував про слова, які збираєшся вимовити.

Амстронг змовк, не зводячи погляду з Феслера, який пронизливо і серйозно на нього споглядав, майже так само, як в дитинстві. Пронизливий, крижаний погляд Беранра, що говорив красномовніше за будь-які його озвучені слова.

— Поясни, — чітко та без зайвих емоцій промовив Райвель.

«Я не те мале хлопчисько, яке забрав з притулку! Побідне на мені не спрацює!»

— Старший лейтенант Блазі та капітан Енвуд живі та здорові, — розміреним голосом заговорив Феслер. — Їхньому життю нічого не загрожує. Вони в повній безпеці, запевняю тебе. Пані Рейн навідала тебе швидше аніж я. Райвель, присядь, — Беранр вказав рукою на сусіднє порожнє крісло. — Випий зі мною чаю.

— Я сюди прибув не як капітан, — всівшись в крісло, вимовив Райвель.

— А як мій син, — всміхнувся Бернар. — Та друг старшого лейтенанта Блазі. Такі зв’язки в майбутньому можуть стати проблемними.

 Бернар всівся на своє місце, махнув рукою і прислуга вмить принесла додаткову чашку чаю для Амстронга.

— Якось запізно для  повчань.

— Це не повчання. Порада. Батьківська. Як там пані Одерштейн?

— Ти мені нічого не пояснив!

— Старший лейтенант Блазі та капітан Енвуд не виконали місію. Ми прорахувались. Місія із самого початку була розрахована на нашу поразку. Розвідка легіону Вогняного Аспіда не змогла вийти на того, хто зачав цей бунт. І не вийшла б навіть доклавши більше зусиль. Піднятий бунт у Водяному королівстві був приманкою. Маневр, що відвертає  від головного.

— І що такого було, що Водяне королівства замилювало очі всім бійцям Вогняного королівства?

— Зазіхання на імператорський трон, зміщення Амадея та й всього сімейства Лундберг, — Бернар відпив чаю, видихаючи пар з рота. — Хоча з останнім дещо виходить накладка. Севіль зрештою Лундберг.

— Бернар до чого тут донька імператора?

— До того, що від самого початку вона була цілю. Вчинений фальшивий бунт проти вогняних магів у вигляді старшого лейтенанта Блазі та капітана Енвуд, які до речі програвали битву, був замислом Арвена Одерштейна. Спадкоємець Водяного королівства націлився на Севіль Одерштейн. Хоче, щоб вона покинула володіння Вогняного королівства і стала його дружиною.

— Арвен Одерштейн?! Севіль його дружиною?! Що за маячня? — Райвель не помітив, як власне його тіло напружилось.

— Райвель, історія давня й заплутана.

— Я не кваплюсь. Ти так і не сказав, що з Зораном та Рованом!

— Вони в безпеці, але їм поки що не потрібно з’являтись на людях. Їм не повідомлялось, але серед наших є зрадник. Доки ми не знаємо хто це, ліпше зайвий раз нікому нічого не розповідати. Водяні маги знали заздалегідь куди прибуде корабель з нашими магами. Хтось знав коли саме капітан Енвуд подав знак для підмоги. Адже підмога прибула із запізненням, а от Арвен прибув вчасно щоб героїчно спасти наших бійців і прибути на територію Вогняного королівства без перешкод. Щойно перетнувши кордон він відразу направився із проханням про аудієнцію з імператором. Арвен назначив страту чи довічне ув’язнення магам, що вчинили бунт, таким чином закривши навіки їм роти. Хитрий чортяка. Він перебуватиме тут певний час… ох і пихатий індик, — видихнув Бернар і відпив чай, одним духом спустошив чашку. — Він продумав все до дрібниць. На перший погляд, таке невинне дитя! В середині нього сидить справжнісінький чорт!