- 13 -

Підхмарний, крутий гірський хребет великою лінійною формою оточував замок Арпа, ледь не впираючись в нічне безхмарне небо своїми схилами та кам’яними брилами. Гірське містечко Арлевог тісно тулячись в міжгір’ї, розкинуло свої володіння, охоплюючи кришталево чистий водоспад, який стікав із самих вершин, впадаючи десь внизу долини  в Смарагдове море.

Замок Арпа наразі належав Бернару Феслеру, який обожнював круті схили пагорбів, хмаровиння яке буквально опускалось на замок, гірську прохолоду та крижану горяну воду. Замок був збудований ще за часів династії  Янкоберг яка правила Вогняним королівством шістсот років тому. Саме Ян IV із сім’ї Янкоберг, вважав доречним, розташування стратегічно важливого воєнного замку в далекій гірській глушині, яка прихована від жителів королівства та всіх ворогів сильних магів та їх тренувальний табір. Ян IV марив троном та його величчю, бажаючи захопити інші королівства, але окрім прізвиська – кровожерливий, він нічого не досягнув. Його єдиною спадщиною став Арпа, де провели чудове оснащення для тренування бійців.  

Арпа чудово слугував не лише для перевірки сили чаклунів,  а й захисту королівства в разі нападу. Сурові умови в замку загартовували магів вогню ще сильніше, виховуючи в них стрімку волю.

Минуло кілька століть, перш ніж Арпа став не примарним замком. Після об’єднаного альянсу всіх королівств, замком став керувати Феслер. Він  приймав вельмож, багатіїв, купців та решти верхньої спільноти, які часто вимагали аудієнції імператора. Ніхто й не підозрював, що красива зала для прийняття візитерів, мала оманливу таємничу стіну, за якою знаходився імператор Амадей. Він завжди слухав вельмож, які нарікали Бернару  на свою тяжку долю. Скаржитись головнокомандувачу всіх королівських легіонів було простіше, аніж імператору.

Цього разу, серйозність візиту спадкоємця королівської сім’ї  Одерштейн, був надто ризикованим і небезпечним. Амадей чудово знав, про чутки, де Водне королівство зазіхало на імператорський трон, намагаючись вчинити переворот. Лундбергу було байдуже на зазіхання, на зраду та порушення такого короткого миру. Займати імператорський трон, ніколи не було легкою справою. Але зараз на трон зазіхав представник сімейства Одерштейн, далека родина, його єдиної доньки.

Амадей Лундберг не хотів воювати з сімейством Одерштейн, навіть якщо ті, так легко викреслили зі свого сімейного реєстру Аніду та все її потомство. Відсутність здібностей до магії було важливим критерієм для тих, хто народжувався в вельможних сім’ях, і було великою ганьбою на родовід, якщо дитя народжувалось без здібностей. У всіх королівствах не було більшого сорому, якщо молоде покоління було позбавлене стихійної магії. Аніда була справжнім соромом Одерштейнів. Ще більшим соромом стала, коли полишила Водне королівство  перемкнувши до Вогняного.

Аніда Одерштейн була для власної сім’ї  зрадницею, а її донька Севіль, такою ж ганьбою, як і сама Аніда. Ніхто з сімейства Одерштейн не знав, що Аніда не народжувала; ніхто навіть не підозрював, що Деметра, така обожнювана та талановита чаклунка, порушила статут, завагітнівши та народивши дитину від чаклуна з іншою стихією. Зрештою Деметра загинула героїнею рятуючи сиротинський притулок  від вогню, так і не завершивши місію шпигування в Вогняному королівстві; Аніда загинула зрадницею, яка  облишила власне королівство перейшовши на сторону ворога, ще й народивши дитину поза шлюбом від мага вогню. Ніхто не знав правди, окрім Амадея.

— Пан Одерштейн, — Бернар нахилив голову, виражаючи пошану до члена королівської сім’ї, — що вас привело до замку Арпа?

Бернар був повністю спантеличеним, не лише поверненням двох сильних бійців, які не змогли виконати місію, але й принцом Одерштейн. Саме він на своєму судні особисто супроводжував  пораненого Енвуда та Блазі. Найбільшим його подивом Бернара стало розвантаження судна Одерштейна, яке було повністю в квітах Антуріума різної величини.

— Можна просто Арвен, пропустимо нікому не потрібні формальності, — він заправив спадаючі пасма за вухо, відкриваючи повністю своє ліве око. — Мені дещо потрібно від імператора Амадея, і я б хотів з ним аудієнції.

Феслер напружився. Йому стільки разів доводилось відмовляти вельможам в особистій зустрічі з імператором, що в нього з’явився імунітет, але не проти членів сімейства Одерштейн. Він страх як не любив перетинатися з рудоволосими чаклунами, в яких пиха йшла поперед них самих. Бернар був знайомий з Арвеном, він його бачив, коли тому було від сили п'ятнадцять. Наразі парубок змужнів, мав свої цінності, і здавалось відрізнявся від своєї родини. Арвен достатньо виріс, Бернар відчув колосальну різницю в зрості, особливо коли парубок підійшов до нього ближче.  

— Присядьмо, — Бернар сів за стіл першим. — Я можу вам допомогти?

— Боюсь, що ні, — тонкі вуста Арвена ледь витягнулись в посмішці. Нахабній посмішці, так здалось Феслеру, але виду він не подав. Арвен також сів за стіл, напроти.  — З вами, Бернар,  я можу обговорити напад магів води на магів вогню. Це відкрита зрада проти об’єднаного альянсу та імператора Лундберга. Я усвідомлюю це чітко, і можу вас завірити власною гідністю, це неподобство буде вирішено. Мені прикро, що мій народ вчиняє бунт. Зрадників відправлено на допит, після допиту їх буде покарано. Їм світить страта або ж довічне ув’язнення. Всі отримані звіти вам надішлють, а як забажаєте, можете навіть взяти участь в допитах та винесенню вироку.

Бернар не зводив очей з Арвена в якого навіть натяку не було на чоловічу зрілість, надто молодо він виглядав для своїх двадцяти п’яти років.