- 10 -

Зіскочивши з палуби на причал, Рован Енвуд відчув подив і водночас захват від подій, які склалися. Він давно не використовував свої бойові уміння в повну силу. Легіон Вогняного Аспіда займався розвідками, стеженням, знаходженням майже будь-якої інформації. Бійцям його легіону заборонялося вступати в бійку, за включенням безвихідних ситуацій. Наразі була саме така ситуація. Його тіло з кожною секундою нагрівалось, виділяючи магічну енергію. Рован Енвуд був не просто капітаном легіону, він володів третім рангом – не користуючи вербальною магію, оволодівши повністю  науками семіології та такесика*.

Рован охопив поглядом майже відразу всю площу причалу: позаду них безкрайнє штормове море; зліва – дев’ять магів, готові завдавати удару будь-якої миті; з права – п’ятнадцять слабших за решту магів, які були для страхування; попереду стояло зо два десятки, які власне до цього й розгойдували корабель.

«Навіть якщо вогонь переважає над водою, їх занадто багато і наше географічне положення ворогам на користь!»

— Капітане Енвуд, — Зоран не відходив від Рована ні на секунду, — вони переважають численністю, але не вміннями!

— Старший лейтенант Блазі, я маю чудовий зір.

— Капітане, ви знаєте – танок вогняних драконів? — Зоран примружив погляд.

Гидливим усміхом, мов у звіра, Блазі стиснув руки в кулак, які вмить спалахнули полум’ям. В його очах, тілі – палахкотіла магія. Його вогонь прийняв  форму – голів дракона.

— Старший лейтенант Блазі, ви приємно дивуєте.  — Рован всміхнувся, не зупиняючись вивільняти потік магії. — Поступаюся вам, Блазі. Розпочинайте щойно наші непрохані гості зроблять свій хід!

— Що ви там белькочете, вогняні виродки?! Атакуйте їх! — викрикнув водяний маг. — Всі разом! Aqua tigris*!

Всі водяні маги одночасно присіли на ліве коліно, направивши праву долоню на землю, вимовляючи заклинання. Земля завібрувала, Зоран та Рован ледь втримали рівновагу. З всіх тріщин та шпарин суходолу вода почала просочуватись, формуючись в чіткі контури справжніх тигрів. Доки капітан та старший лейтенант стояли на місці, ворогів густішало, вони виходили не з одного місця, а з усіх боків.

Ціла зграя водяних тварин кинулась на двох вогняних чаклунів. Не встигли найближчі противники наблизитись, як Зоран рвонув до них, зносячи кількома ударами не лише водяні їхні атаки, але й самих чаклунів. Рован був вогняною примарою Зорана, не даючи жодного шансу наблизитись до них. Блазі використовував ближній стиль бою, покладаючись на фізичну силу яку посилював вогонь, Енвуду достатньо було погляду, щоб місцево розривалася  вогняна куля, знищуючи супротивника. Не допомогла водяним магам ні водяна броня, ні водяні тигри, ні саме штормове море. Напарники чудово комбінували власні переваги, зводячи до мінімуму сліпі зони.

Рован одним клацанням пальців нагрівав водяні атаки супротивників, змушуючи розриватися кип’ячену воду. Зоран скорочував відстань з ворогами, по черзі завдаючи точних ударів  в груднину, блокуючи їхні потоки магії.

— До скону так тривати не може, — ухиляючись від водяного вістря та знешкоджуючи ще одного ворога, промовив Блазі, відчуваючи як дихати йому стає все важче і важче.

— Їхній бойовий дух вже не такий міцний. Вони ослаблені як і ми. Нам потрібно потягнути час, доки не прийде підмога, — Рован метав поглядом в різні сторони, змушуючи вогонь з’являтись там, де його не очікували вороги.

Різкий гарячий потік їдкого диму розлився по околицях. Шквал водяних атак не був неспроможний спинити двох магів вогню, які резонно рухались, відбиваючи та прикриваючи спини один одного. Через завісу туману, який утворювався із випаруваної води, вистрибнули розлючені маги води, які згрупувались, кидаючись на Рована та Зорана, намагаючись їх роз’єднати по різні боки.

Момент несподіванки, спрацювала на користь магам води. Хвилинний шок  ледь не коштував Зорану життя, якби не примусове ухиляння від ближніх атак Рована. Танець вогняних драконів прив’язував двох чаклунів тінню, змушуючи їхні тіла рухатись дзеркально. Водяні стріли пролетіли в різні боки, не зачепивши ні волосини на голові Зорана.

— Я пообіцяв Амстронгу, що ти повернешся живим. Не змушуй мене порушувати обіцянку.

— Вибачте, капітане. Не повториться!

Зоран та Рован не мали змоги для контратакування, постійні атаки не давали змоги їм перейти  в наступ, а обрис стовпа диму що виблискував в морських хвилях та сонячному сяйві обмежував їм кругозір.

Їх оточили з усіх боків, невидимість обмежена була не лише в магів вогню. У ворогів більше не було організованості, сліпі атаки в пучину диму та сивої мряковини. У результаті, водяні маги ненавмисне заподіювали шкоду своїм же, виводячи з ладу чи повністю знешкоджуючи.  

Хвилини перетворювались на години. Вогняні маги були виснаженими, а численність ворога не зменшувалась, їхнє підкріплення прибувало швидше, заміняючи знешкоджених воїнів.

— В них пречудова тактика, — зізнався Рован, відчуваючи, як з його носа потекла цівка гарячої крові. — Слабших воїнів відправляють в ближній бій, сильніші тримають відстань і наносять атаки, прикриваючи їх…Трясця! — водяна стріла влучила в ліву долоню Рована, вийшовши наскрізь.

— Капітане Енвуд! — Зоран розвернув голову до напарника, і в цей же момент наступна водяна стріла влучила йому в ліве стегно, змушуючи втратити рівновагу. — Їх забагато!