- 7 -

Аніда Одерштейн втратила спокій, щойно Амадей зник з крамниці, все пішло шкереберть. Пограбування квіткової крамниці, збільшений податок королівству. Виклики на допити. Вогняне королівство славилось своїми нещадними методами до всіх магів інших стихій, але Аніда не була магом.

Аніда була чорним п’ятьом на величному сімействі Одерштейн, де народжувались найсильніші маги води, але не Аніда. Найстарша донька яка мала успадкувати сімейний спадок, виявилась звичайною смертною, якій не давались буденні справи у вигляді вишивання танців та малювання. Прогнати доньку батько не міг, але й любити, також не зміг. Поява молодшої доньки змінила все в корінь. Молодша сестра Аніди – Деметра успадкувала всю магію, якою тільки володіли всі предки Одерштейн. Як би батько не намагався розділити сестер, в нього не вийшло. Деметра була дуже прив’язаною до сестри, і кожного разу її захищала від усіх, навіть від батька.

Подорож з королівства Води до королівства Вогню, стала найбільшим жалкуванням у житті Аніди. Молодша сестра закохалась в майбутнього спадкоємець трону. Кохання було категорично заборонене між магами різних стихій, та каралось смертю, і навіть це не зупинило Деметру та Амадею. Зрештою, Деметра завагітніла, а королівські радники, які відчували загрозу трону швидко позбавились будь-яких побоювань.

Аніді лишилась маленька крихітна племінниця, купа сліз та болю. Деметру вбили. Того ж дня, коли сестра її покинула, вона пообіцяла, що ніколи не допустить, щоб її племінниця спіткала та ж участь. П’ять років вона старанно оберігала спокій племінниці, доки на порозі крамниці не з’явився її батько.

У душі Аніди оселилось погане передчуття, яке було зовсім не пов’язане з її захворюванням легень. Вона випила прописані їй пігулки, після чого закрила крамницю із середини.

— Ми сьогодні не працюємо? Чому?

Севіль росла допитливою дитинною і розумною зовсім не по роках.

— Я подумала, що було б чудово провести день разом. Ти як на це дивишся?

— Ще питаєш! — дівчинка зірвалась з місця, підбігаючи до Аніди та міцно її обіймаючи. — Хочу з тобою з’їсти шоколадного пончика мені з молоком, а тобі з кавою. Ти ж так любиш той дивний гіркий напій, — Севіль скривила обличчя при одній згадці про каву.

Аніда присіла, щоб бути з донькою на одному рівні.

— Пані, а звідки ви знаєте, що кава це гіркий напій? В нас буде серйозна розмова з цього приводу! — насупилась Аніда.

— Давай завтра, добре? — цілуючи в щічку маму  , промовила Севіль. — Сьогодні ми проведемо найкращий, найщасливіший, най-най-най…

— Я зрозуміла-зрозуміла. Почнемо з пончиків?

— Так!

Тоді ще Аніда не знала, що той день буде в її житті останнім.

***

У призначену годинну в холі легіону Фенікса, стояв капітан Вогняного Аспіда – Рован Енвуд. Він прибув без жодного супроводу та делегації, яка супроводжувала його практично скрізь. Прибуття одного капітана легіону в інший, було чи не вперше. Рован розглядав просторий хол, вивчаючи деталі декору, періодично знизуючи невдоволено плечима. Рован ненавидів витрачати час даремно.

— Брате? — здивовано промовив Ерік, побачивши в холі свого родича. — Роване, що тебе сюди привело? — легкий мандраж пройшовся по тілу Енвуда-молодшого.

— Не твоя справа, — холодно відповів Рован, навіть не поглянувши на молодого брата. — Я у справах тут, тому зберігай офіційність.  

Рован схрестив руки на грудях, демонструючи свою масивність проти молодшого, який йому уступав як в м’язах, так і зрості.

— Рован Енвуд, — Райвель квапливо підійшов до колеги, протягуючи руку для привітання. — Чи знав ти, що колись будеш стояти на території мого легіону.

Різниця між капітанами була така ж колосальна як і між братами: Райвель був нижчим на кілька сантиметрів, його тіло було рельєфним, але худорлявим проти  Рована, який мав досить великі накачані м’язи, не соромлячись їх привабливо демонструвати.  

— Не знав, — стримано видихуючи гаряче повітря, промовив Енвуд-старший. — І знати не хотів би, — додав він байдуже. — Де Зоран Блазі?

— Пройдімо до мого кабінету. Розмова приватна, не для вух новобранців, — Райвель поглянув на Енвуда-молодшого, і той відразу вклонився і пішов геть.

До кабінету два капітани йшли мовчки, тільки як двері зачинились, Рован заговорив:

— Час спливає. Ми не можемо витрачати його на пусті теревені.

— Тоді говоритиму коротко. Ваш загін ліпший в таємних розвідках. Чому було обрано двоє бійців з різних легіонів для придушення повстання? І один з них капітан а інших помічник капітана.

— Я отримав інформації, яку зібрали мої солдати, її було передано старшому головнокомандувачу. Мені надійшла відповідь-лист з імператорською печаткою. Я не обирав собі напарника у вигляді Зорана. Був би це мій власний вибір, я б обрав кого завгодно  тільки не…

— Темношкірого? — зуби Райвеля заскреготіли від невдоволення.

Він був чудово обізнаний про сімейство Енвуд, яке входило в коло імператорських прислужників. Був обізнаний, що два покоління назад саме сімейство Енвуд виступало проти темношкірих і голосувала про ув’язнення всіх, хто був інакший за кольором шкіри чи розрізом очей.