Розділ2. Клан Птахів.

 В антропоморфних є свої представники аристократичного походження. Клан Птахів Браун-Сміт мав величезну, текстильну фвбрику що займалася пошиттям одягу, виготовленням виробів зі шкіри, фурсьютами. Та в принципі всім що пов'язано з одягом. Птахи Браун-Сміт завжди мали прибуток. Оскільки одяг носили тільки юні антропоморфні, батьки яких ладні на все, аби їх крихітка до повноліття мала захист. На двадцятьперший рік після народження антропоморфного проводять закриту церемонію зняття одягу. Оформлення та масштаб свята, кількість запрошених залежижала від бажання, та фінансових можливостей батьків. Головним дійством церемонії було зняття одягу з антропоморфного. Одяг знімав не сам антропоморфний, а його провідник, тобто дорослий антропоморфний. Вважається що таким чином він вводить юного антропоморфного в самостійне, свідоме життя, де той має бути сильним, та незламним. Бували випадки коли антропоморфний сам із себе знімав одяг, зазвичай це були сироти. Але траплялися ті, хто бажав розпочати самостійне життя до повноліття... В такому випадку антропоморфний більше не міг розраховувати на допомогу батьків, та будь кого іншого.
    Корпорація клану Птахів Браун-Сміт вже більше шести тисяч років (середня тривалість життя антропоморфного 500-600років.)

тримала майже всю єкономіку континенту. Окрім текстильної фабрики вони мали мережу магазинів, де реалізовувалися іх вироби, та фірму курєрської доставки, бо пошта Лендлії (країна в якій вони жили) працювала жахливо. Також продавали франшизу, за дорого звісно.
    Фабрика, та всі інші вололдіння клану Птахів передавалася з покоління в покоління найкращому на погляд батьків синові. Для того щоб успадкувати фабрику і все що з нею пов'язано, необхідно було якумога краще вчития, мати гарні рекомендації від вчителів, бути чемпіоном в якомусь виді спорту, вміти добре літати це найважливіше. Та мати атлетичну статуру. Через такі вимоги діти Птахів Браун-Сміт були надзвичайно гарними, розумними, та нещасними. Вони всі, як один з покоління в покоління мріяли стати спадкоємцями. І недаремно бо бути спадкоємцем, означає володіти майже всім світом.

                                             
    Лілі.

Засновники корпорації звичайна швачка, антропоморфна голубка Лілі Браун-Сміт, та її чоловік-антропоморфний крук, конюх Птаха Пилип. Їх роки життя випали на глобальну єкономічну депресію, безробіття, епідемію чуми, сифілісу, та голод. Батьки Лілі збанкрутіли, та померли від хвороби, коли їй виповнилося одинадцять, залишивши Лілі саму з двома трьорічними братами. В ті часи не існувало служби опіки. Сиріт приводили в притулок їх батьки, брати, сестри, сусіди, або ж вони самі приходили. Силоміць дітей ніхто не забирав. Лілі принципово не хотіла віддавати братів в притулок, бо окрім них в неї нікого не було. Тому довелося заробляти гроші. Міркуючи як саме заробити, Лілі згадала що мама її навчила шити одяг. В будинку було багато ниток, тканин, та всього необхідного для пошиття. І так вона почала шити. Перщі моделі олягу були примітивні, базові, але дуже якісні. Вночі Лілі займалася пошиттям, зранку, поки брати спали йшла на базар продавати вироби. До обіду поверталася до дому, займалася хатніми справами, та доглядала братів. Незважаючи на втому, Лілі вдосконалювала свою майстерність і через чотири роки в неї з'явилися перші замовники. Лілі вже не доводилося продавати одяг на ринку. Їй вдалося навіть накопичити кошти на невеличку відпустку. Вона разом з братами поїхала в село під назвою Якс, на околиці міста Щос. Там зупинилася в антропоморфних, що здавали кімнати. То був будинок на чотири гостьові кімнати, господарями якого була старенька жіночка- антропоморфна Птах Ноя, та її онук Птаха Пилип. Ноя дуже привітно зустріла Лілі, та її братів. Її здивуівало що неповнолітня дівчина разом з  малими братами  приїхала на відпочинок. Ноя поселила їх в кімнату, дала трохи часу аби вони облаштувалися, та покликала їсти. За вечерею Лілі розповіла Ної свою історію. Ноя була вражена... А найбільше її вразило те, що Лілі досі не зняла одяг, наче вірить у те що батьки продовжують нею опікуватися... Після вечері, Лілі з братами пішли в кімнату і міцно заснули. 
    Попри те, що необхідність рано прокидатися вже давно в минулому, Лілі все одно вставала з першими промінням сонця. Бо це була єдина можливість побути на одинці, та приділіти час собі. Лілі пішла бродити околицями, аби трохи дослідити місцевість. Повернувшись до дому, вона побачила антропоморфного птаха-юнака що бавився на дворі з її братами. То був Пилип, онук Ної. Лілі дуже сподобалось ставлення Пилипа до її братів, та і сам Пилип був доволі цікавим антрооморфниим. Він мав атлетичну статуру, на вигляд був доволі сильним,
та добрим. 
 -О, Лілі, ти вже повернулася з прогулянки? Ходіть снідати. 
Вигукнула Ноя.
 Лілі відкрила ледь помітні дверцята, що були в огорожі, та увійша на подвір'я.
 -Лілі! Лілі! ти повернулася Лілі!
Закричали брати підбігши до неї.
 -Звісно повернулася, інакше і бути не може.
 -Просто вони злякалися, бо подумали що ти покинула їх. Я сказав що ти обов'язково повернешся і мене покликали гратися на двір.
 Сказав Пилип.
 -Дякую вам! А... Як вас звати?
 -Птаха Пилип, антропоморфний, з роду Птахів.
 -Лілі Браун-Сміт.
 -О! С таким ім'ям на вас чекає видатне майбутнє! Лілі Браун-Сміт.
 -Діти!!! Сніданок охолоне!
Сказала Ноя.
 -Лілі Браун-Сміт, сніданок холоне! Поспішайте!
Промовив Пилип, та вийшов з двору і попрямував в невідомому напрямку.
   Він був правий в двух речах, слід  було поспішати бо сніданок охолонув. Та в тому, що на Лілі чекало видатне майбутнє. З цієї відпустки шістнадцятирічна, антропоморфна дівчина-птах не повернулася. Бо Ноя наполягла на тому щоб вона з братами залишилася. Лілі продовжувала шити одяг, а Пилип розвозив його замовникам. Батьківську квартиру в місті Лілі використовувала як склад для одягу. Невдовзі стала володиркою власного ательє, потім перейшла на виготовлення виробів зі шкіри, та освоювала суміжні ремесла.  Після досягнення двадцяти одного року життя, Ноя провела обряд зняття одягу з двух найрідніших їй антропоморфних, Пилипа, та  невдовзі його дружини Лілі, а через два місяці пішла з життя. 
  Птаха Лілі Браун-Сміт декілька сезонів була провідним дизайнером світових показів. І більше ніколи не знала бідності.