Розділ1. Агнес.

Я відчуваю що цей світ мав бути іншим. Ми, його мешканці, теж мали бути іншими, але... Щось пішло не так. 
-Чому я про це думаю? пошепки промовила Агнес Шнайдер лежачі на софі, у власній лабораторії, де вже декілька років займається виготовленням лікарських настоянок. Агнес Шнайдер розглядала свої напівкотячі руки, та уявляла якими вони могли бути якби... Вона навіть не знає "якби що...", просто в неї було дивне відчуття, ніби вона знає те, чого не знають інші. 
Анатомія тіла Агнес була людською, з котячими рисами. Її руки від плеча до кисті були також людськими, а самі кисті мали вигляд видовжених котячих лап. Така ж ситуація з ногами, відстань від пальців ніг до п'ятки дорівнювала відстані від п'ятки до коліна, що відповідало котяачим пропорціям. Голова Агнес була котячою, колір хутра білий з чорними плямами, подібно до коров'ячого принту. Саме хутро короткої довжини. Очі також котячі, блакитного кольору. Таз, та торс блище до людського, але з котячими рисами. Хвіст у вигляді отруйної кобри, він мав власні думки, та жив окремим життям, проте ніколи не шкодив їй. Як і більшість антропоморфних жінок Агнес мала чотири, однаково розвинуті молочні залози, середнього розміру, дві нижні трохи менші. Дорослі антропоморфні не носять одяг, вважається що одяг потрібен тільки дітям, бо вони беззахисні. А дорослий вже вміє відстоювати, та захищати себе, тож одяг після повноліття вже не потрібен. Повноліття наступає з досягненням двадцяти одного року.
    Агнес була антропоморфною, прямоходячою кішкою. її родина ніколи не розуміла як можна зневажливо ставитися до непрямоходячих антропоморфних, та боролася за їх права. І нажаль це єдина добра справа якою вони займалися.
     Шнайдери віруючі, антропоморфні, прямоходячі християни, що мали власну ферму, та хутір. В них було троє дітей, батьки мріяли щоб їх діти поралися по господарству, та продовжували сімейну справу. Але Агнес не подобалась така перспектива, бо вона вірила тільки в науку, і не хотіла все життя випасати худобу, та сапати буряки. Вона цікавиться таксидермією, розуміється на полюванні(бо треба десь брати матеріал для досить незвичного хоббі), та мріяла стати патологоанатомом, або суд мед експертом. Але не могла, бо для того треба вступати до вузу. А вона страждала соціофобію, для неї перебування в колективі було нестерпним.
    Саме бажання вилікуватися привело її до вивчення трав. Вона могла вилікувати будь- яку хворобу, окрім власної. В шістнадцять років втекла з дому, та оселилася в лісі, подалі від усіх. Знайшла покинутий будинок, привела його до ладу і облаштувала там лабораторію. Заробляла на  життя  виготовленням заспокійливих настоянок, та знеболюючих. Віддаючи їх на реалізацію аптекам, та лікарням. Гроші невеликі, але вистачило щоб провести електро, та водопостачання в будинок. Зробити невеличкий ремонт, та в принципі на життя. Агнес ходить в ліс на полювання, по трави, та регулярно поповнює таксидермічноу колекцію. Їй вдалося облаштувати затишний побут, та екологічно існувати в ньому вже десять років. Агнес давно не спілкувалася з іншими антропоморфними, вона інколи виходила в місто, аби закинути на пошту настоянки і одразу поверталася в ліс. Будь-який контакт із зовнішнім світом викликав в неї стрес. А в лісі, їй було спокійно, та все зрозуміло. От тільки ліс був незвичайним. Його населяли дикі істоти, що не показувалися на очі цивілізованим антропоморфним.
 Дикими там були не тільки тварини, а ще й дерева. Вдень вони мали вигляд звичайних дерев, а вночі оживали, їх гілки мов руки, що шукають кого вхопити. І якщо знаходять, одразу хапають жертву в міцні обійми, та тримають до ранку. На ранок щосили відштовхують її якумога далі від себе і тоді їх жертва перетворюється на дерево. Таким чином ліс поширює свою популяцію.
  Але найнебезпечніше то комахи. Вони просто велетенські. За зростом в двічі більші середньостатистичного антропоморфного, ( середній зріст антропоморфного приблизно 2 метри) А от в довжину можуть сягати від чотирьох метрів і більше... Вони відчувають тепло, та вміють читати думки, тому від них неможливо втекти. Більшу частину року вони сплять в своїх лялечках  і прокидаються лише на два тижні. За декілька днів до їх пробудження, в повітрі відчувається солодкуватий присмак. На цей час Агнес ховається в підвалі будинку, який був спеціально побудований попереднім власником, аби якумога безпечно пересидіти  два тижні активності комах.
  Попри небезпеку лісу Агнес відчувала себе комфортно в ньому, їй подобалося відсторонене життя. Вона могла переміщатися лісом як пішки по землі, так і гілками дерев, бо їй вдалося добре розвинути свої котячі навички. 
  Полювання, та таксидермія також приносило додатковий дохід. З впольованих тваринок Агнес робила опудала, або скелети. Її покійний дідусь казав: "Таксидермісту випала нагода, зберігати вроду живих, що пройшли шляхи смерті" Він був видатним майстром своєї справи. Йому вдавалося робити дуже пластичні опудала. Подейкують, його мати була  непрямоходячою антропоморфною, її приховували від усього світу, а після смерті вона стала першою роботою дідуся Агнес. Але то лише чутки. Дідусь Агнес був трохи дивакуватим, а суспільство не дуже любить все незвичне, от і вигадували різні нісенітниці. Юна Агнес успадкувала від нього зацікавленість до наукових досліджень в галузі біології, соціофобію що заважає розвитку, та талант таксидерміста. Потужна суміш якостей. Її роботи інколи купували як арт об'єкти, макети для учбових закладів. Тіла особливо небезпечних, які дуже важко вполювати, та переробляти, купували приватні лабораторії для наукових досліджень. Агнес була щаслива, та відчувала себе на своєму місці, от тільки її бентежило питання "що якби?"...