Антракт

«Антракт»

Закохався месьє в примадонну,

А та нічого не відчуває,

Бо в подумках своє майбутнє з іншим уявляє...

Він все попереджає й попереджає,

Що роман з коханцем не довго триває!

Не вірить примадонна, не вірить,

Але в душу заповзає тривога...

Чому не сказав про шкидку розлуку?

Де повинна відчути всю цю муку!

Вже й вечір настав, де всі веселішими стали,

Тільки примадонна журилась...

Журилась, бо де ж мій коханий?

Коханець з'являється неначе уві сні,

Де багато фальші та очі такі чудові й ясні...

Вірить дама, ой вірить!

Та не повірить, що скоро здійсниться страшне...

Закоханий її попереджав,

Що тебе застане біда.

Йде зі сльозами на очах...

Картає й картає,

Та що робити у цьому житті не знає...

Привиджується недавнє минуле:

Коханець, сцена та щасливе майбутнє!

Але це був сон,

Де в реальному житті тільки біль, ненависть і сором.

Чує, як хтось проходить повз

І бачить зниклого, але вже не уві сні.

Де ж ти рідненький пропадав?

Та чому на мої почуття наплював?

Коханець розвертається і йде,

Тоді примадонна прикраси на дорозі залишає,

Де прямує до річки та від всіх цих подій помирає.

Подобається

#1791 в Різне
#408 в Поезія
#6178 в Любовні романи

У тексті є: поезія

Відредаговано: 28.10.2023