Глава 9: В руках Ентерії

- На її обличчі було видно світло багаття, вона схилилася над казанком і варила зілля, як раптом у відображенні чарівної води їй вдалося побачити щось.

- О Боже, не може цього бути.

- Дівчина підбігла до шафи та почала збирати речі.

- Вона дістала шубу висять на дерев'яній вішалці, після чого глянула на нижню полицю, там лежав старий злегка заіржавілий срібний кіл.

- Квінта весь час озиралася на всі боки, її очі були перелякані.

- Дівчина квапливо накинула на плечі шубу. За вікном почулися крики, і засяяв вогонь.

- Занадто пізно, - заволала вона. У двері будинку почали стукати. Моторно відкривши люк, непомітно захований під дошками, Квінтісенса спустилася в холодний підвал. Там вона виявила старий прогнилий скелет, він акуратно сидів на старому стільці і здавалося був готовий її атакувати, але це всього лише її було

- Ах так, Світ, давно ж ти тут спокою, прости, але мій голод був сильніший, - прошепотіла відьма і рушила до проходу. Вибралася вона з під старої стайні, там також був люк захований під копицею сіна. Дівчина вибралася нагору, на її волоссі виднілася солома і повзали жуки. Вона струснула їх та сховалася за дерев'яною стіною. За її двору сновигали лицарі.

Двері в будинок була відкрита, найімовірніше її вибили.

- Що ми тут шукаємо? - почувся голос, чоловік розмовляв на Дентросійскому, але дівчина змогла розібрати значення його слів.

- Квінтісенсу, - почувши своє ім'я по її тілу пробігла дрож, далеко лунали крики селян.

- Вона відьма, в її жилах тече чарівна кров, яка так необхідна нашій королеві, наказано привести її живою.

- Ось як? Добре, як думаєш, якщо ми спробуємо її кров, перед тим як доставити відьму. Королева,

Ентарія не образиться?

- Думаю немає, їй, адже потрібно багато крові, а ми візьмемо трохи, буквально по келиху, - розсміявся вампір. Від його слів їй стало моторошно, вона затамувавши подих чекала результату.

Нічний холод огорнув її тіло, легка шуба не сильно зігрівала.

- У будинку її немає, варто піти шукати далі.

- У будинку є чим поживитися, піду подивлюся, - сказав один з вампірів, після чого відправився в будинок.

Другий чоловік не зводив погляд зі стайні.

Він почув ледь помітний кашель, дівчина не стрималася, але усвідомивши проблему тут же прикрилася рукавом.

- А може вона там? - пробурмотів він собі під ніс і кинувся до дівчини.

Квінтісенса затамувала подих, щоб не видати себе. Страх пробіг по шкірі ніби десятки мурашок. Вона розуміла, він стоїть прямо за тонкою стіною. Зачаївшись чекає її.

- Напевно здалося, - сказав чоловік. Вона зітхнула з полегшенням, витерла піт з чола.

Як раптом із блискучою посмішкою на обличчі, з-за рогу вискочив вампір, його очі сяяли червоним вогнем, він схопив дівчина і потягнувся іклами до її шиї.

- Кажуть магічна кров дуже солодка. Ех скільки ж Ентерія мені заплатить за тебе.

- Чи не заплатить, - промовила вона, і тут же поцілувала вампіра, він встромив кинджал їй в живіт, зі злістю вдивляючись в її очі. Вона стримуючи стогін, дістала з сумки кіл. Чарівним поцілунком він був паралізований, тому встромити срібло в його серце не склало труднощів.

Вампір тут же розсипаючись звернувся в прах.

Злегка погойдуючись, вона пройшла кілька метрів, після чого долучилася до землі.

Щоб її не знайшли, поки були ще сили, вона стала ховатися сіном.

Дівчина вирвала з живота кинджал і стиснувши його в руці закрила повіки.

На світанку з приходом перших променів, вона відкрила очі й зрозуміла що жива. Насамперед вона глянула на свій поранений живіт.

Як виявилося отвір від кинджала майже повністю затягнувся, лише невеликий поріз виднівся на її тілі. Дівчина дотяглася до своєї сумки та дістала звідти флакон, вміст якого вилила на рану, чи чарівна рідина досягла її тіла, її кров ураз запеклася, приносячи неймовірні страждання дівчина.

Квінтісенса стиснула губи, кусала їх до крові, стогнала, аби не закричати на все горло. Через кілька хвилин її відпустило, вона встала і визирнула з-за рогу. У дворі на вигляд було порожньо, десь далеко трясучи обладунками бродили дентросійскіе солдати. Внизу живота як і раніше палило, але вже не так сильно.

Їй страшенно хотілося їсти та пити, але ось здавалося б її будинок прямо перед нею, але спроба увійти всередину могла б стати для неї фатальною. Вона розуміла Дентрос захопив ці землі, Ентерія потрібні нові джерела крові саме тому вона розширює території свого королівства, але найгірше, що вона полює на магів, чому знаходиться на захопленій території Квінті було її безпечно.

Вона неквапливо пробиралася минаючи вулиці, перестрибуючи через паркани і пробираючись крізь двори.

Село повністю спорожніла, тих кого не вбили під час штурму, ту ж кинули в будинок в підвалі якого швиденько обладнали темницю.

- Тягніть його сюди, - почувся голос воїна.

- Боже за що? Навіщо ви це робите? - скрикнув якийсь чоловік в ньому Квінта дізналася старосту, на ім'я Мальдор.

Його поставили на коліна перед дентросійским офіцером, два бравих воїнів тримали його міцно.

- Я так розумію ти староста села.

- Так, сир, тремтячими голосом відповів він.

- Відтепер це село належить Дентросу, ти повинен прийняти цю владу, якщо хочеш залишитися в живих.

- Я на все згоден, тільки відпустіть мою сім'ю, і моїх людей.

- Звичайно, кого відпустити.

- Мою родину, Ленара, та Дорію, прошу.

- Добре, приведіть Ленара та Дорію, - промовив капітан, звертаючись до воїна.

Квінта не могла рухатися далі, бо попереду і з боків виднілися ворожі воїни, вона зачаїлася і сховавшись за огорожею, чекала.

- Ось, як і обіцяв, твоя сім'я.

- Мальдор, - почувся жіночий голос.

- Моя Дорія, скоро все закінчиться.

- Я виконав свою частину, тепер хотілося б дізнатися де Квінтісенса.