Глава 1.1

Вони стали спускатися, з кожною секундою ставало все гарячіше.

- Ми їдемо в пекло? - з усмішкою запитав Антоніо.

- Ти так, я ні, - розсміявся Мартін. - Те місце куди ми тебе відправимо, не сильно відрізняється від пекла, цілком можливо так виглядає чистилище.

- І тому я повинен відправитися в пекло, щоб врятувати людей? Я так і не зрозумів, як це пов'язано з моїм батьком, можеш пояснити.

- Ми останній шанс врятувати людей Дейворта, тільки сила Христа може стати на шляху зла, зупинивши його повністю. 

- Що в тому посланні?

- Скоро побачиш, - вони вийшли з ліфта. Перед ним відкрилась велика зала з високими стелями. Тут працювали хіміки, зброярі, а богослови вивчали різні релігійні тексти та знайдені артефакти. Стояв шум, дзвеніло у вухах, розмови людей заповнили зал.

- Нічого собі, і в якомусь сенсі ціле підземне місто, ніколи не думав, що під собором є щось подібне.

- Тепер знаєш, - поплескаючі його по плечах відповів Мартін, при цьому хитро посміхнувшись.

Від величності зали, візерунків на стінах, захоплювало дух, він ішов дивуючи всьому навколо.

- Готуйся морально, скоро ти покинеш цей світ, - промовив святий отець.

У його голові затесалися сумніву, він до кінця не вірив в те, що відбувається, йому було складно розлучитися з цим світом, навіть боляче.

Покинути його назавжди це ніби померти, більше ніколи не ступити на цю землю, але йому так хотілося побачити свого батька, якого він завджди любив, так сильно, що чоловік переступив через себе і всередині погодився на це.

- Коли я потраплю туди, що в першу чергу мені потрібно робити? - йому було цікаво.

- Куди портал перенесе тебе передбачити заздалегідь неможливо, ти можеш випасти як в океан... ха, це був жарт, ну вірніше так було раніше, твій батько випав в океані, - обмовився Мартін.

- Батько, він взагалі живий?

- Так, він живий.

- Що ти знаєш, кажи.

- Дуже давно ми відправили його в Дейворт, він служить там у лавах інквізиторів.

- Одного разу весняним ранком він просто пропав, все говорили мені, що не знають куди він подівся, виходить ви брехали? Нічого дивного, християни, - розсміявся він.

- Як ти міг таке подумати? Про долю твого батька знав лише капітул, я тоді в ньому не перебував, це було 20 років тому.

- Але потім, ти ж його учасником, вже 5 років ти маєш уяву де він. 

- Ти більше і не питав, і взагалі втік з церкви, подався до грішників.

- Може через те, що навіть тут мені брехали?

- Якби і запитав, таємниці капітулу не можна розголошувати, тому я весь час мовчав.

- Зрозуміло, пройшло адже 15 років на той момент, а зараз взагалі 20, батько напевно сильно постарів.

- Ні, люди що потрапили в іншими світи більш не старіють.

- Правда? В такому випадку, хоч якісь плюси є від цієї поїздки. Я зможу повернутися?

- Так, коли впораєшся із завданням і знищиш всіх відьом.

- Тобто ніколи? Добре не будем тягнути кота за хвіст, перенось меня туди.

- Стривай, ось візьми, - Мартін дістав з шафки сувій і передав його в руки Антоніо. - Бережи його як зіницю ока, відьми спробують у тебе його відібрати, але ти повинен дістатися до Альнаиру, - це місто в якому знаходиться штаб-квартира інквізиторів.

- Зброя мені видадуть?

- Вона тобі ні до чого, ти ж не лицар, - з усмішкою сказав Мартін.

- Тоді почнемо, - вдихнувши повітря, і тут же видихнувши, запитав Антоніо.

- Ти переживаєш? Дихання у тебе важке, це хвилювання, скоро все пройде. Ти думаєш я залишу тебе без зброї? Та ні, Вважаючи я повинен дати тобі в дорогу карту місцевості, озброївшись знаннями, тобі вдасться перемогти ворога.

- Смішно, тобто відьми не знають місцевість?

- Жартувати в таке суворе час необхідно, щоб не зійти з розуму, все необхідне вже на столі: часник, свята вода, хрест, срібний кіл і найголовніше, Біблія.

- Смішно, прям як на Хелловін, обожнюю це свято, - розсміявся Антоніо.

- Це свято сатани, тому не говори про нього більше, - вилаявся Мартін, з презирством глянувши на нього.

Антоніо почав складати їх в сумку. Крім того там була ще якась таємнича книга.

- А це що?

- Це книга допоможе тобі зрозуміти той світ, його правила, традиції і так далі. Короткий екскурс в історію. На континенті не так давно закінчилася війна. До сих пір по дорогах королівств нишпорять бандити та інші покидьки, але і вони не найстрашніші.

- А хто? Відьми?

- Не тільки. Тобі пощастить, якщо тебе викинуть на острові Малахія, на ньому то і розташований священний орден, а от не дай бог потрапити тобі в Дентрос, погане місце, край вампірів, перевертнів, в його лісах кишать кровожерливі монстри, так що постарайся покинути його до настання ночі, якщо ти потрапиш саме туди, а краще стережися цих місць.

- Ти казав портал відправить мене туди? Але це ж магія.

- Ні наш портал заснований на древніх християнських свитках, за допомогою них ангели можуть потрапити в будь-яку точку цього світу, і не тільки ...

- Добре, з ким мені доведеться битися?

- Сідай.

Антоніо сів на лаву, чорний екран стоїть перед ним засяяв.

На нього вивелося зображення якоїсь жінки з чорним волоссям.

- Це Гідрейнарія, верховна відьма Фароуса, довгі роки ми збирали на неї досьє. 

Вона і її відьми є провісниками кінця часів для Дейворта, ми повинні стати цьому на заваді.

Все почалося в тих самих пір, як вона отримала чарівний меч в свої руки. Але прагнучи абсолютної влади, вона втратила власний розум, стала рабою диявола. З тих пір вона є головним злом цих земель, але крім неї ці землі зберігають в собі і іншу небезпеку. У Дентросійскіх землях як я вже говорив, ним правлять вампіри, а саме королева Ентерiя. Цей народ язичницький, вони не визнають Христа, а поклоняються древньому і темному богу Айкалатосу і більш могутньому Дреймору, місцевий аналог сатани, так що будь з ним обережний. Ми повинні зайнятися цим типом, який сотні років одурманює розум людей, змушує йому поклонятися.