Без правил

Луа впевнено кермувала одною з віддалених вулиць. Захоплений кінотеатр знаходився на околиці міста, що робило його занадто зручним для штурму.

— Гадаєш, вона буде там? — запитав Кей.

— Гадаю, що так. Ти до камер підключився?

— Так, але сигналу немає. Схоже, повідрізали всі дроти.

— І все лише тому, що забагато знають…

— Штурмова група вже готова?

— Так. Але брати участь вони не будуть. Я піду сама.

— Але…

— Жодних «але», Кею, — Луа озирнулась на хлопця. — В них там купа вибухівки й заручники. Якщо хоч хтось постраждає, то це буде жорсткий удар по нашій репутації. Люди звикли, що всі останні атаки закінчувалися лише фінансовими жертвами. Ми не можемо дозволити масовому вбивству статися.   

Кей зітхнув. Йому дуже не подобалася ситуація, що склалася.

— Мене дратує те, що я зараз абсолютно безпорадний та не можу піти із тобою, — мовив він.

— Ти — хакер, Кею. І твоя робота — допомагати мені віддаллено. Спробуєш підключитися до мережі. Або до чиєгось пристрою. Навряд чи вони передбачили усе.

Автомобіль пригальмував біля парку. Кей приладнав до ноутбука антену та почав друкувати якісь команди. Луа напружено вдивлялася убік кінотеатру.

— Є! — мовив хакер. — У кількох телефонів увімкнені мобільні дані. Цього разу вони не задіяли глушіння сигналу.

— Звісно, це ж непроста справа. Вирішили, що вибухівки буде достатньо.

— Я підключився до камер. Дивись, схоже, що вони всі дійсно у ресторані.

— Окей. Перемкни на план будівлі.

Кей відкрив на екрані карту кінотеатра. Луа ще раз вивчила її.

— То я пішла, — мовила вона, відчиняючи дверцята автівки.

Дівчина вибралась з салону та попрямувала убік величезної бетонної будівлі. На ній була легка куртка зі схованим під нею бронежилетом. Луа намацала під верхнім одягом дротики та спокійно видихнула.

Вона навшпиньках підійшла до одної з стін та сховалася під навісом. На задній двір виходило лише декілька вікон, які належали службовим приміщенням. Хоча це не відміняло те, що терористи могли опинитися й там. Дівчина окинула поглядом пожежну драбину й в дві секунди опинилася поруч.

Луа обома руками зачепилася за поперечину й підтягнулася. Вона спритно влізла на драбину й попрямувала догори. Незабаром дівчина вже була на рівні пожежного виходу. Луа із легкістю зламала замок та прислухалась. Вона доволі різко потягнула ручку на себе й із силою врізала під дих хлопцю, що стояв за дверима. Луа притримала тіло хлопця, щоб той не надто гучно впав, після чого забрала його зброю та попрямувала далі.

Навколо було трохи темно. Дівчина обережно пересувалася плиткою, намагаючись не робити галасу. Вона дійшла до повороту й обережно визирнула. Коридор вартували двоє. Луа кинулася на них одразу, як вийшла з-за рогу, заразом виймаючи дротики. Гострі голки боляче віп’ялися в шиї супротивників, миттєво змусивши тих заснути. Дівчина рушила далі. Її одразу атакував якийсь хлопець. Луа врізала йому ногою, а потім ще додала руками, вирубивши нападника.

Дівчина вийняла з кишені телефон та перевірила мапу. Технічне приміщення було зовсім поруч. Луа швиденько попрямувала туди та прослизнула всередину.

У кімнаті було дуже темно й пахло цвіллю. Луа спустилася металевою драбиною до напівпідвалу й прислухалась. Тут нікого не було. Схоже, що терористи пересувалися верхніми поверхами будівлі. Хоча вони вже цілком могли дізнатися про те, що у приміщенні з’явився ще хтось окрім них та заручників.

Луа зламала масивні двері та увійшла до невеличкої комори. Дівчина підійшла до приладової панелі та огледіла її. Розібравшись із технікою, Луа натиснула кнопки із надписами «Р1» та «С3». Десь поруч почулося гучне шипіння. Дівчина вдягла заздалегідь приготований протигаз та вийшла з кімнати.

***

Ліа та Анн приголомшено спостерігали за тим, як штурмова група ринула до кінотеатру. Приблизно за десять хвилин вивели заручників. Усі вони ледве трималися на ногах.       

— Це що таке було? — здивувалася Анн. — Вони що, знову домовились із терористами?

— Ні, - відповіла Ліа, — бачиш, штурмова група у протигазах. Схоже, моя сестричка вирішила отруїти всіх одразу якимось газом. Непогано.

— А якщо б люди постраждали?!

— Вони й так трохи постраждали. Не впевнена, шо її це хвилює… Ооо, їдьмо звідси!

— Чого?!

— Газуй швидше!

Анн слухняно завела мотор, й автівка доволі різко рушила з місця.

— Рушаймо до головної дороги! — скомандувала Ліа, дивлячись у дзеркало заднього виду. Наразі вже й Анн побачила, що за ними хтось їхав. — В тебе машинка потужніша.

— Як вони нас викрили?

— Можливо, так само, як я тебе. Нумо, не гальмуй.

Агентка пронеслася дворами, спритно оминаючи перешкоди. Автівка переслідувачів не відставала. Ліа роздивилася у ній Кея та Луа.