Блукаючи в темряві

Ліа набирала на клавіатурі текст, затиснувши телефон плечем.

— Кажи, не тягни, — мовила вона. — Що ти там нарила?

— Схоже, Луа не знала про те, що терористи збираються напасти на Квінторум. Я подивилась оригінальні записи з камер, після чого замінила їх іншими: вона діяла розгублено. Та була дуже сердита.

— Можеш надіслати мені записи?

— Так. І ще один момент. Я пошукала інфо стосовно Анн Малсон. Вона дійсно народилася у Кіртнарі. Зараз працює в одному зі столичних управлінь та дійсно є агентом під прикриттям. Її поточне завдання — Раймандіз. Гадаю, Луа та Кей швидко це з'ясують.

— Через те, що вона була біля Квінторуму?

— Так.

— Гадаю, що це її проблеми. Вона нічого про мене не знає. Хіба що може назвати адресу будинку, що розташований за два квартали від квартири Ріда. Ото й всієї розмови. За потреби може помахати перед носом моєї сестрички своїм посвідченням. Навіть заради визначення мого місцезнаходження Луа не буде влаштовувати собі такий головний біль.        

— Здається, у вас схожа мета.

— Можливо, але не думаю, що на неї кидали будівлю, намагаючись вбити.

— Це зовсім необов’язково, — Мей відкусила шматок пирога. — До речі, в неїї дуже добрий інформатор. Дін Хамфрі. Я зламала її телефон та фітнес-браслет й відстежила усі переміщення.

— А Кей зможе таке зробити?

— Для цього йому знадобиться офіційний запит.

—А якщо оминути запит? Як ти?

— Пф-ф, йому навичок не вистачить, — ображено промовила Мей. — Це тільки він вважає себе кращим за мене.

— Ти впевнена?

— Так. Я стежу за всіма його пристроями. А він про це й гадки не має. До речі, нас батьки у гості запросили. Час оновити мого шпигуна на його ноуті та телефоні.

— Тільки обережно. Можливо, він вже обізнаний щодо цього.

— Мій братик не такий розумний, сама ж знаєш.

— Ти зараз намагаєшся мене підтримати? Через те, що він пішов до моєї сестри?

— Абсолютно ні. Я маю про нього таку думку, відколи він почав вважати себе супер крутим хакером. Хоча навіть я від нього такого не очікувала.

— Добре, завершимо цю тему.

— Добре. І найголовніше. Лідера терористичної групи звуть Ед Майєрс. Я відстежила шляхи отримання грошей твоєю сестрою. Вони все ж таки використували підставні рахунки. А все, що є в електронному вигляді, не так-то й складно відстежити. До речі, вони так знахабніли, що перестали морочитись над конфіденційністю.

— Луа занадто боїться, що їй підсунуть отруєні купюри.

У трубці почувся регіт.

— Серйозно? — Мей ледве не подавилася пирогом. — Ось це новина.

— Це точно. Координати цього Майєрса є?

— Є його адреса. Я надішлю.

— Добре.

Ліа скинула виклик й потягнулась, розминаючи кінцівки. Пролунав негучний стукіт по дверній лутці. дівчина обернулася й побачила Ріда.

— Кудись збираєшся? — запитав він.

— Так, я знаю, хто головний у терористів. Хочу поставити йому кілька питань.

— Ууу, — наркоторговець трохи скривився. — Сподіваюся, ти це робиш не так, як твоя сестра. І хто ж він, якщо не секрет?

— Ед Майєрс. Колись давно служив на військовій базі, відповідав за техніку. Був звільнений через те, що почав цю техніку продавати. Причому не в межаї країни, а іншим державам.

— Ого! Це ж коли було? Зараз вже ніхто не користується військовою технікою.

— Років зо десять тому.

— Я піду з тобою.

— Не підеш.

— Це не було питанням, — Рід зробив крок уперед.

Ліа напружилась та приготувалась. Хлопець зробив різкий ривок й опинився поруч. Вона перехопила його руку своєю правою. Рід усміхнувся. Ліа лише сильніше стиснула його кінцівку. Щоправда виходило це в неї не дуже добре. 

— Я маю знати, чим ти тут займаєшся, Ліа. Ми з тобою не друзі.

— Добре, — дівчина подивилася просто в очі Рідові. — Я дозволю тобі піти зі мною, але ти тоді візьмеш мене із собою на угоду.

Наркоторговець на мить сторопів. Він точно не очікував почути таке.

— Нащо? — поцікавився Рід.

— Задля задоволення природньої цікавості.

— Адреналіна закортіло? — посміхнувся хлопець.

— То що? — Ліа відпустила руку Ріда.

— Я подумаю, — з цими словами він вийшов з кімнати.

***

— Я вирву тобі руки, Еде! — кричала у слухавку Луа. — Ти кого ошукати намагався?! Чим ти взагалі думав?

Дівчина шубовснулась у офісне крісло. Вона вже хвилин зо десять кричала на спільника, та її злість потихеньку починала спадати.