Епізод 2 "Прокляті Камні"

Анти революція частина 7
  Ну і ну... Ніч пройшла дуже жахливо. Єдине, що не включали в фільми жахів про апокаліпсис - це те, що ти по ночам не можеш спати. Чуєш крики зомбі, від яких кров стине в жилах, і ти розумієш, якщо ти будеш неакуратний, коли йдеш в туалет вночі, то тебе спокійно загризуть. З хатою неповезло, все чути з двору, іноді просинаєшся від кошмарів про зомбі апокаліпсис, і думаєш, що це сон. Але помиляєшся, ти не привикаєш до жаху. Це тобі не кіно, де ти бачиш несправжню смерть, тут тобі не професіональні актори, які з кіно. Це реальність, яка дуже гірка. А якже хотілось щоб це був сон... Промовив Джон. Щож, це могло таке бути, щоб викликати той вірус і що за книга, яку найшов Піт?
         Ранок....
  Я проснувся під ранок. Сни снились солодкі, як я жив серед простих людей, друзі, близькі, цивілізація оточувала тебе. Ти радієш, радієш, а тут сон обривається, і ти бачиш таку потворну картину. Я взяв книгу і почав листати сторінки. Піт так і не зміг нормально розказати, що він знайшов. Спочатку думав я, що це фантастика, але потім очі мої розширялись, і мені становилось лячно. Все збігалось... Починаючи від вигляду зомбі, дати вірусу, та алгоритм подій, які стались з нами вчора, я обомлів. Все, що було в книзі збігались з цим світом. Почитавши кілька годин цю книгу, поки мої товариші спали, я прочитав багато повістей і легенд про давню прокляту силу, яка зводила тебе з розуму. Ту силу розділили на багато кристалів, і поховали по всім куткам цієї планети. Під час вірусу камні примагнічуються до зомбі, даючи їм нереальну силу. Вона може бути самою любою. Перелічувати довго. Раптом проснулись товариші.
-(б) цікаво, як піт найшов ту книгу?
-(д) взагалі, я не розумію, як ми натрапили на цей екземпляр?
-(п) та, я просто обшукував кімнату, зачепився за шафу і випадково на мене ця книга звалилась.
-(д) ти шо? Серйозно?! Ти тільки що прочитав слова з книги? Не жартуй так.
-(п) Джон, що з тобою? Я її не читав.
-(д) книга "ЗАРАЖЕНИЙ", прикольна назва.
-(б) але, який зміст тієї книги? Чо за фігня твориться?!
            Так ми прожили в домі кілька тижнів...
   Ми повністю прочитали цю книгу, та обшукали пів села. Ми більш менш пристосувались до тих умов, поремонтували паркани, дім, знаходили багато запасів, знайшли кілька важливих речей, а так старались, як можна найменше виходити за нашу, скажем так, базу. Але, рано чи пізно, треба покидати зону конфорту. Цього дня, була Сонячна погода. Ми вийшли надвір, вдягнулись досить надійно, (принаймі від легких укусів зомбі захистимося) пішли по магазин, який часто відвідували. І раптом, неподалік роздались крики. Ми з хлопцями насторожились. 
-(б) пацани, ви теж чуєте, шо і я?
-(д) так, чуємо.
-(п) може, давайте перевірим, хто там кричить?
-(д) та ну, тобі нема що робити?
-(п) ну давай хоч одним оком подивемся?
   Ми неохоче з Баном похитали головами. Та пішли за Пітом. І були в шоці, коли почули постріли.
-(д) люди!!! Закричав я.
-(б) поспішим, може ще встигнем?
-(д) ага, давайте швидше!
    Ми, ніби знали, що там щось особливе, і не помилились. Ми побачили одинокого пацанчика, який відбивався від зомбі рушницею. "Зомбі - простий бродяга, нічим не особливий і не представляє угрози, якщо один, в групі вони справжні момстри" - ці конспекти я найшов з книги "ЗАРАЖЕНИЙ" . Угроза низька(1/10). Швидкість 1/10, розум 1/10(лише інстинкти), сила 2-3/10, броня 1/10. Він з останніх сил захищався, і ми без вагань втрутились. І убили всіх зомбі. Він з шокованим поглядом подивтвся на нас і запитав - хто ви?!
-(д) а ти як думаєш? Ми виживші. Як тебе звати? 
- мене, мене Андрій. (Андрій був на вигляд як 30 річний дядько, мав чорне волосся, сірі очі, був середнього зросту.)
-(б) як ти тут опинився, Андрій?
-(а) та їхав провідати близьких, а тут така картина. Я дуже змучився, не живу а виживаю. Ви хоч знаєте, що за чортівня твориться тут?
-(п) ми самі толком нічо не зрозуміли. Як бач, ми не менш шоковані цею трагедією. Доречі, ти сам, чи в команді з кимось був?
-(а) ні, сам. Рідні пропали безвісти, з друзями ніколи не ладив, і тут я виживав зовсім один.
-(б) ясно, жаль... Важка ситуація, розумію. Може, го в нашу команду?!
-(а) чому би й ні? Мені тут одному виживати і жити буде дуже важко, без друзів. 
-(д) ти як впорядку? Можеш ходити, а то ти весь втомлений. Підеш з нами до супер маркету? 
-(а) ходити я можу, я з вами, другани! 
    Коли ми пішли в магазин по харчі, я весь час бачив при діалогу поведінку Андрія, він був веселий. Мабуть, важко було йому без друзів жити. Заходячи в супермаркет, я сказав бути всім тихо. Я замітив дивну річ: тут недавно хтось був. Все було розкидано, і обпльовано якоюсь зеленою жижою. Ми побачили наполовину розкладений труп людини. Жахлива картина. Сморід в магазині стояв сильний, мухи літали навколо трупа,а в магазині було темно, лише  проміння сонця трохи освітили приміщення. Обшукавши труп, ми побачили ключ, і зрозуміли, що це був ключ від відділу магазину, де зберігались речі. Я відкрив ці двері, освітив ліхтарем приміщення і зрадів. Я побачив велику сокиру і пневмат, також небагато продуктів. Забрав я все і почув якісь хропкі стони. Я вибіг з магазину і побачив як мої другани злякались коли зібрали всі продукти. Я націлив пневмат у темний кут супермаркету. З відтам вийшов зомбі кислотник. "Зомбі кислотник - зелений ходячий труп, який мав підвищений рівень кислотності в шлунку. Вмів виробляти її  та стреляти нею" . Швидкість 2/10, сила 2/10, розум 1/10, броня 1/10. Угроза середня(2/10). Воно поглянуло на нас, та інстиктивно побігло в нашу сторону. Я, щоб не стріляти, взяв холодну зброю і, мов змія, блискалично вдарив по зомбі. Він захропів, але відбився, потім блюванув кислотою на нас. На щастя він не попав по мні. Я взяв зброю, і ще раз гострим кінцем перебив горлянку кислотнику. Він захропів і затих...