Глава 16

Ася

— Я це одягати не буду. І не проси! — одразу запротестувала, роздивляючись мініатюрні червоно-сині шорти в блискітках.

— Асю, це твій образ на всі 100%. Він ідеально підходить, — не відступала Аліса.

— Це ти зараз завуальовано назвала мене божевільною злочинницею?

— Ну, ти не злочинниця, звичайно, але шалена точно. І Харлі робила божевільні вчинки через кохання.

— Завжди знала, що ця дурнувата любов ні до чого хорошого не призводить, — буркнула, — і це обов'язково? —  кивнула на колготки в сіточку.

— Обов'язково! Чекай, я ще зараз біту знайду. Десь тут в мене була у гардеробній, — продовжила порпатися у речах подруга.

— Боже, Алісо, і це я ще з головою не дружу? Звідки в тебе біта? — здивувалася я.

— Єгор подарував колись. На день народження.

— А він у тебе з гумором, — хмикнула.

— Так, є таке.

— А ти що одягнеш? Хочу бути впевненою, що будеш виглядати не менш безглуздо, ніж я.

— Асю, ти матимеш фантастичний вигляд. Харлі Квін — це топ! Просто довірся мені. А я одягну ось це! — Аліса показала мініатюрну сукню з червоної шкіри й такого ж кольору колготки в сіточку, — Ще червоні ріжки й образ готовий!

— Спокуслива дияволиця? Та ти сьогодні в ударі, жінко!

— Хочу закинути потім фото в Мережу, щоб Єгор з розуму зійшов від ревнощів.

— Бачу, ти настроєна рішуче. Думаєш, він буде ревнувати?

— Впевнена, що Єгор теж закоханий в мене по вуха, та вперто не хоче це визнавати. Та я доб'юся цього.

— І це я ще шалена! — закотила очі, — Алісо, по-моєму,  ми з одного тіста зліплені. Яке йшло, таке й здибало.

Подруга розсміялася.

— Мабуть, ти права. Але я така смілива тільки коли справа стосується Єгора, а ти — завжди.

Незабаром приїхала візажистка. Поки вона над нами чаклувала, ми з Алісою встигли хильнути по келиху шампанського. Для хоробрості.

Коли я подивилася на себе в дзеркало, то не впізнала. Хто ця зірвиголова з двома кольоровими хвостиками? Червоно-сині міні-шорти зі шкіряним ременем з шипами, біло-червона футболка з надписом “Daddy's lil monster “, який я власноруч вимальовувала, чокер на шиї. Макіяж був один в один, як у фільмі: одне око з червоними блискітками, інше - з синіми, яскраво червоні губи — викапана Харлі Квін з бісиками в очах. 

Аліса мала рацію, я почувала себе у цьому образі дуже гармонійно. Звісно, одяг трохи відвертий, але головне, щоб його батьки не побачили. А так я доросла дівчина. Як хочу, так і одягаюся.

Подруга теж мала приголомшливий вигляд. Сукня спокусливо облягала фігуру, а ефектний корсет робив її талію максимально вузькою. Руде волосся спадало на спину шикарними локонами, зачіску доповнював кокетливий обідок з ріжками. Величезні підбори, смокі айс і червона помада — перфектно. А для завершення образу Аліса ще десь роздобула гламурний червоний тризубець з пушком.

Якщо Єгор справді має почуття до подруги, то я йому не заздрю. Бачити фото коханої дівчини у такому відвертому образі й бути далеко у цей час — це випробовування не з легких.

Цього разу я від пальта Аліси не відмовилася, адже на вулиці вже далеко не травень місяць. Добре, що відвіз нас в університет водій подруги, він же мав нас забрати й розвезти по домівках. Тому я не хвилювалася з приводу того, як добратися додому в образі Харлі Квін і не потрапити в дурку.

Актовий зал після святкового апгрейду нагадував танцювальний клуб. Головне світло вимкнули, освітлювали приміщення лише кольорові світлові промені та диско-кулі. У залі було багато чорно-білих кульок, павутина, яку я так старанно прикріпляла, що мало не вбилася, працювала димова машина. Ще хтось наліпив штучних павуків на стіни, а біля входу — величезна фотозона з хижими гарбузами, усмішки яких світилися. Атмосфера містично-фантастична.

В центрі залу зробили великий танцмайданчик, по обидві сторони якого організували фудкорти.  Можна було спробувати печиво у вигляді пальців відьми, желейні очі, шоколадні гарбузки. Окрім солодощів, були звичні всім канапки та пунш.

Озирнувшися навколо, я видихнула, адже у нас були далеко не найекстравагантніші образи. Наприклад, Ірка з нашої групи вирядилася мумією. Ну, “мумія” це дуже голосно сказано. Дівчина була майже гола, тільки її груди та інтимні місця були прикриті стрічками з білої тканини. А її найкраща подруга Ларка вибрала образ сексі-медсестрички. Ось Тимур з зеленим обличчям — справжній Халк, йому дуже личить. Образ Дракули обрав Назар, а Аделіна пурхала по залу в костюмі Мавки. А де Сріблянський? Мов відчувши його появу, я обернулася.

— Бути цього не може, — прошепотіла й смикнула Алісу за руку, — зізнавайся, ти це підстроїла?

Подруга обернулася і сама мало не впала від здивування.

— Клянуся, я тут ні до чого.

Твердою і грайливою водночас ходою, Сріблянський наближався до мене. Біла сорочка, що була застебнута лише до середини, золоті ланцюги на шиї, чорні штани з підтяжками, і, звичайно, зелене волосся і біле обличчя, розмальоване, як у клоуна з фільмів жахів. Сумнівів не було — Джокер, власною персоною.

В горлі пересохло, я швидко налила собі склянку пуншу. Бувають же у світі такі збіги. Неймовірно!

— Ти тут, моя Харлі, — Сріблянський підійшов ближче й нахабно обійняв мене за талію, від чого в мене тілом мурахи побігли.

— Граблі забери, — прошипіла.

— Я всюди тебе шукав, — прошепотів на вушко.

— А може ти не мене, а Мавку шукав? — уїдливо прокоментувала, — Навіщо тобі божевільна Харлі з купою проблем?

— Бо в мене від Харлі серце калатає, як навіжене, — змусив мене почервоніти.

— Дурні у тебе жарти, Сріблянський, — сказала вголос і потягла Алісу танцювати.

Натанцювавшись досхочу, знову пішла до пуншу, бо дуже пити хотілося. Краєм ока побачила, як Мавка, тобто Аделіна, тулиться до мого Джокера. Захотілося підійти й всі патли їй повиривати. Я зі злістю одним махом випила всю склянку пуншу.