Ця книжка — не про антикварну лавку. І навіть не про жінку, яка за нею стоїть.
Це книжка про те, що життя не складається з великих подій. Воно не вимірюється посадами, статками чи досягненнями. Життя — це сукупність дрібних, на перший погляд, неважливих моментів. Це те, як ти тримаєш за руку того, хто плаче. Це те, як ти знаходиш сміливість сказати «вибач». Це те, як ти дозволяєш собі бути неідеальним, незграбним і справжнім.
Ми всі — антиквари власної долі. Ми збираємо речі, спогади та емоції. І часто вважаємо свій «товар» зіпсованим: свої помилки — це тріщини, свої страхи — це іржа, свої сумніви — це пил.
Але в цій лавці ми дізналися інше: тріщини — це те, крізь що проходить світло. Іржа — це лише ознака того, що ти взаємодіяв зі світом. А пил — це лише доказ того, що ти жив, рухався і шукав.
Не бійтеся бути неповними. Не бійтеся бути «чернеткою». Бо саме в чернетках, у цих нерівних лініях і неточно дібраних словах, і ховається справжня, жива, непереможна краса людського духу.
Світло завжди є. Потрібно лише дозволити собі його побачити.
Кінець книжки.