Книга 3

«Шахраї були завжди й усюди. Не важливо, в чому вони одягнені і якою мовою говорять. У будь-якому суспільстві знайдуться любителі легкої наживи і знайдуться ті, хто в силу своєї наївности, а частіше за все через свою чесність, потрапляють на гачок обманщика». Так думав Берадзе, коли Майя Оберг, юна власниця антикварної крамнички, намагалась пояснити крізь сльози жахливу ситуацію, в яку вона втрапила через свою недосвідченість:

– Мова йшла про малюнок Ежена Янсона, я не могла відмовитися від угоди! Тим паче, що пан Фрольог… А-а-а! – розридалася вщент жертва обману. В цю мить до Майї підскочила десятилітня сестра Астрід, намагаючись захистити її від значного за розмірами купця з юристом, який вимагав заставу. Дівчинку щойно привіз Ельсінор, забравши після заняття із флурболу на прохання сестри.

Берадзе зітхнув. Він знову втрапив у слизьку ситуацію. І не варто було навіть запитувати, як. Він і без того усе знав.

Майя Оберг була його сусідкою в будинку на вулиці Свеавеген. Вони жили на одному   сходовому майданчику і, на диво, швидко, враховуючи, що вона шведка, а він – емігрант, подружилися.

Майя була легкою й позитивною у спілкуванні, любила антикваріат, відмінно розбиралась у мистецтві. Любов до старовини, звичаїв, автентичности їй прищепили батьки. Це вони спочатку володіли антикварною лавкою на вулиці Королеви, а потім передали її Майї та Астрід у спадщину.

Астрід – похмура дівчинка десятьох років. Вона тільки стає дівчиною і стикається з багатьма психологічними, моральними й фізичними проблемами, властивими її вікові. Додавалося до цього ще й те, що батьки дівчаток померли кілька років тому. Тож не дивно, що Астрід була нещасною, незговірливою й недовірливою. І, на відміну від сестри, Берадзе вона ще не визнала.

У Швеції, як і в инших європейських країнах, люди спершу отримують гарну освіту, йдуть на високооплачувану роботу, купляють помешкання в місті та маленький будиночок-студію десь на островах або в лісі біля озера й довго живуть у своє задоволення. Дітей народжують лише ближче до сорока років. Як наслідок, діти залишаються самі надто рано. Нерідко можна зустріти шведа, у якого в тридцять років нема обох батьків, але є солідна спадщина.

На перший погляд, це звучить егоїстично, але насправді шведи впевнені, що проживуть довго. Вони довіряють своїй високотехнологічній, інноваційній медицині та здоровому способові життя. Проте правда в тому, що медицина не всесильна, і люди у Швеції помирають у різному віці. Наприклад, у 55 і 62 роки, як батьки Майї та Астрід.

«От уже справді: людина міркує, а Бог порядкує», – зітхнув Берадзе, дивлячись на сестер.

Ситуація, в якій нині опинилися дівчатка, для психолога була абсолютно зрозумілою. Декілька тижнів тому до Майї звернувся якийсь Мартин Фрольог. У нього був малюнок Ежена Янсона, відомого шведського художника кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століття.

Його иноді називали «художником синіх мотивів» через постійне використання темно-синіх, похмурих тонів у його творчості. В юності він навчався в художній академії, але не закінчив її, позаяк почав протестувати проти застарілого викладання й закостенілих поглядів учителів, однак, разом із тим, отримав підтримку банкіра Ернеста Тіля.

Той багато років допомогав художникові й зібрав колекцію картин, яку потім було передано у шведські музеї. Одначе це була лише мала частина творчости художника. Твори останніх років Янсона знищив його власний брат, як і все, що знаходилось у майстерні художника. Брат не приймав поглядів, способу життя, творчість Янсона, тож і після смерти художника знищив усе, до чого зміг добратися.

Тому майже всі твори Янсона перебувають у музеї. І лише ті рідкісні малюнки, які він подарував тим, кого любив, залишилися на руках приватних осіб. Малюнок Фрольога був одним із них. І, через свою рідкість, на аукціоні ціна етюду, на якому був зображений юнак біля басейну, могла злетіти до небес.

Фрольог декілька разів з’являвся у Майїній антикварній крамничці, розмовляв з нею про мистецтво і дівчині здавалося, що він добра, цікава людина. Тому, коли він сказав, що його дружина захворіла і він хоче продати малюнок, аби лікувати її у приватній лікарні, Майя без будь-яких сумнівів взялася шукати покупця.

Дуже швидко вона знайшла Андре Хаселнота, людину, яка, за чутками, була дуже багатим колекціонером і купляла все, що тільки могла. Проте малюнок Янсона був по-справжньому цінний. Андре потрібен був час для зібрання такої суми. Але він так хотів купити етюд, що згодився дати Фрольогові завдаток, аби той не продав малюнок иншому покупцеві, а виплатити решту суми вирішили через тиждень. Поручителем за Фрольога стала Майя, точніше, як стверджувалось у підписаній угоді, її крамничка.

І ось через тиждень Хаселнот прийшов на зустріч ув антикварну лавку, але Фрольог зник, а разом з ним і малюнок Янсона, й завдаток. Майя була у відчаї. Адвокат Хаселнота, жінка на ймення Ізабелла Блум, зразу ж почала тиснути на Майю й вимагати повернення завдатку. Саме в цю критичну мить і з’явилися Берадзе з Астрід.

Психолог багато встиг побачити в житті, знайомий йому був і цей алгоритм шахрайства. З першої ж секунди він втямив, що Фрольог, Хаселнот і Блум – одна команда. І, радше за все, Майя – не перша їх жертва. Однак для того, щоб схопити злочинців за руку і врятувати спадщину сестер, потрібен був час.  

І Берадзе вирішив виграти його для дівчини. Але як йому не хотілось, та довелося зателефонувати своєму недругові: Уве Ліндбергові.