- 2 -

Розбираючи вишукані порцелянові вироби, які я замовив нещодавно через інтернет, ризикнувши придбати дві невеликі приватні колекції через їх досить невисоку вартість, я слухав базікання свого телефону, що сперечався з новими вазами та тарілками щодо їх походження та цінності.

От же ж, експерта на свою голову заохотив до розвитку, останнім часом він навіть зі мною дискутувати інколи починає, аргументуючи все своїм необмеженим доступом до джерела знань, яке забезпечує йому світова мережа.

Над дверима задзеленчав дзвіночок і я підвів голову, щоб привітати нового клієнта.

- Антоніно, привіт! Радий тебе бачити, - на порозі крамнички, розквітаючи щасливою посмішкою, стояла моя руда помічниця. І я поспішив до неї, щоб обійняти. - Ти ж наче ввечері планувала повернутися. Щось сталося?

- Вікторіане, привіт!, - дівчина швидко поцілувала мене в щоку і похитала головою. - Ні, все гаразд. Просто батьки вчора зустріли знайомих, які якраз сьогодні їхали сюди у справах на власному авто і люб’язно запропонували взяти мене з собою.

- О, так це ж просто чудово, що тобі не довелося їхати весь день в потязі, враховуючи те, яка спека надворі, - посміхнувся я, повертаючись до коробок з замовленням.

- Так, поїздка пройшла набагато комфортніше і значно швидше, ніж зазвичай, - кивнула дівчина і, примостивши свої валізи під столиком біля вікна, з зацікавленням почала розглядати предмети на прилавку. - О, Ви замовили китайську порцеляну. Гарна така.

- Так, але не вся порцеляна тут з Китаю, - записуючи ще одну тарілку в журнал, відповів я. - Тут більшість речей делфтські імітації з Голландії, але є й унікальні експонати.

- Делфт, хм, щось я таке читала нещодавно, - замислилася Анті, торкаючись тонкими пальцями до однієї з ваз. - В Делфті, десь в сімнадцятому сторіччі, намагалися відтворити механізм виробництва відомої китайської порцеляни, але всі їх спроби були марними. Хоча ці вироби також були досить популярними в Європі. Там ще щось про специфічний стиль писали... емм, типу шинуазі чи якось так.

- Шинуазрі, - я кивнув, підтверджуючи здогад своєї помічниці. - Так, саме про цей стиль в роботах я й говорю. Його пов'язують як з самими виробами, виготовленими за новою методикою, так і з їх декоруванням.

Більшість людей, згадавши середньовічну Європу та розквіт нових культур в більш пізній час, згадують рококо, бароко, вікторіанський стиль, забуваючи про те, що та сама Англія була колоніальною країною, яка запозичила значну частину своєї культурної спадщини в самих різноманітних місцях. Загалом європейські країни часто вплітали в своє мистецтво, крім китайського шинуазарі, такі стилі як японізм, туркоманію, єгиптоманію, сарматизм, арабо-індійський стиль та багато інших, менш відомих напрямків. Екзотичні форми, які прийшли до нас з незвичайної культури сусідів, простежуються у роботах відомих митців аж до двадцятого сторіччя.

- Хм, потрібно буде детальніше почитати про ці менш відомі напрямки, - кивнула дівчина і розгублено на мене подивилася, так як я розсміявся, почувши з яким запалом мій телефон почав розповідати про давні культурні надбання різних держав, повідомивши при цьому, що вже переслав Антоніні цікаві посилання по цій тематиці. - Що? Я щось не те сказала?

- Ні, ні, все гаразд, - продовжуючи посміюватися, я заперечно хитнув головою. - Просто мій смарт-помічник вже надіслав тобі на пошту необхідні для вивчення цієї теми посилання і зараз забув, що ти його не чуєш, натхненно розповідаючи про все, що знаходив по цих маловідомих культурних стилях.

- О, дякую!, - дівчина торкнулася до мобільного, який лежав поруч зі мною на прилавку, і той замиготів, показуючи, що задоволений її увагою та подякою. - Який ж він в Вас все ж таки розумний. Ніяк не можу звикнути, що техніка, та й інші предмети, часто поводяться наче люди.

- Угу, розумний, - хмикнув я у відповідь. - Зі своєю жагою до знань цей експлуататор примусив мене купити розширення для віртуального сховища, бо йому місця мало для збереження важливої інформації. Хоча, мушу визнати, з кожним днем необхідні для нашої роботи дані, при чому досить деталізовані, знаходяться все швидше й швидше.

- Зручно постійно тримати такого секретаря під рукою і при цьому навіть заробітну плату та відпустки йому не потрібно забезпечувати, - посміхнулася Анті.

- Він каже, що улюблена робота - це і є його плата, - поглянувши на смартфон, я передав його слова своїй помічниці і, подумавши мить, додав. - І ще розширене сховище, нова бездротова зарядка і вдосконалене протиударне скло з захисним металевим корпусом.

- О, тоді зрозуміло, - дівчина голосно розсміялася, знову погладивши мобільний, який ображено завібрував, переконуючи мене, що всі ці дрібниці для нього не такі важливі як наша робота.

- Так, все, я додав всі нові товари в реєстраційну книгу, перепишеш потім їх в каталог, - відклавши ручку, я поглянув на годинник. - В мене ще є час до зустрічі з мером, тому можемо випити прохолодного лимонаду. Мені якраз сьогодні його привезли і він чекає на нас на складі в холодильнику.

Антоніна кивнула і рудим торнадо промайнула повз мене на склад, повертаючись через мить з прохолодним напоєм в руках.

В цей самий момент до магазину зайшла молода дівчина, невпевнено озираючись навколо.

- Вітаю в антикварній крамниці Палмерів, чим я можу Вам допомогти?, - ввічливо посміхаючись, запитав я у нової потенційної клієнтки.

- Добрий день, - зніяковіло кивнула дівчина і продовжила розглядати полички. – Мені потрібно обрати щось на подарунок одній людині і я не знаю, що саме це може бути…

Я глянув на свою руду помічницю, яка примруживши очі, розглядала дівчину.

- Вибачте, але мені здається, що я Вас вже десь бачила, - задумливо протягнула Антоніна. – О, так, на одній вечірці в клубі біля університету.

- Ох, мені певно краще піти, - молода панянка знову перелякано озирнулася, наче боялася, що чинить якісь протиправні дії і її зараз впіймають, і вирушила до дверей.