Розділ 8. Троянський кінь. Частина 1.

В очікуванні перевірки від найнебезпечнішого чоловіка королівства є один суттєвий мінус: ти починаєш підозрювати всіх і кожного.

Наступні три дні після розмови з Деоном перетворилися для мене на параноїдальний марафон. Я чекала на підступ звідусіль. Щоразу, коли старий дворецький приносив пошту, мій внутрішній сканер працював на повну потужність. Кожен рахунок від пекаря, кожен лист від далеких родичів здавався мені зашифрованим посланням або отруєною стрілою.

Але гінця все не було, і не було. 

Я вирішила не марнувати час в очікуванні й з головою поринула у фінансові справи Дому. Справедливості ради, я дарма так сильно недооцінювала герцога. Виявилося, що головною фінансовою прірвою нашого бюджету була не його некомпетентність, а... власне Амалія. Батько не шкодував на її забаганки жодного рейнара, що в поєднанні з роздачею безстрокових позик знайомим аристократам і стало початком нашого кінця. Під час перевірки з'ясувалося, що на моє ім’я записано щонайменше дві розкішні вілли біля моря та один салон, який так і не встигли відкрити. Коли я запитала, чому в найскрутніший момент він ледь не продав прибуткові південні ліси замість цієї мертвої нерухомості, герцог відповів: хіба ж міг він позбавити мене того, чого я (тобто Амалія) так сильно бажала? І я анітрохи не здивувалась, почувши, що в минулому це дівчисько місяцями виїдало йому мозок через ті вілли. Усе тому, що ідеальна леді Евелін регулярно проводила там вихідні, а Амалія, бачте, "сиділа в одному маєтку, ніби якась селючка". Салон був збудований з тієї ж абсолютно безглуздої причини — просто щоб утерти носа Евелін, яка щойно відкрила свій. Слухаючи все це, я фізично відчувала, як у мене починає нервово сіпатися око. 

Ну і так як більше дорогих примх від Амалії не слідувало, Дім Розенталь поступово почав виходити в нуль, і я буквально молилася на наш весняний караван зі Сходу. Прянощі та шовк мали принести той самий прибуток, який дозволив би нам нарешті зітхнути спокійно і закрити найближчі платежі Гільдії.

Тому, коли старий дворецький доповів, що в холі мене очікує представник Митної служби Східного Тракту, всередині мене щось неприємно тенькнуло. 

Я окинула поглядом чоловіка, який чекав на мене в батьківському кабінеті. Це був кремезний чиновник із чіпким поглядом, одягнений у добротний, хоч і не надто яскравий камзол.

– Ваша Світлосте, – він злегка, скоріше для годиться, вклонився. — Інспектор Вальтер. Мені прикро турбувати вас за відсутності Його Милості герцога, але справа вимагає негайного вирішення.

– Я уповноважена вирішувати фінансові питання Дому, пане інспекторе, – я сіла за стіл, вказуючи йому на крісло навпроти. – Щось сталося з нашим караваном?

Вальтер не став м'ятися чи ховати очі. Він дістав із внутрішньої кишені цупкий аркуш і поклав його переді мною.

– Ваш караван затримано на прикордонній заставі. Під час вибіркової перевірки мої люди виявили в трьох возах із шовком приховане подвійне дно. А там – незадекларовані тюки з дорогоцінним східним тютюном. Контрабанда, леді Амаліє.

Я відчула, як холод пробіг по спині. Тютюн? Подумки почала відмотувати логістичний ланцюжок назад. Я особисто перевіряла контракти і ми не замовляли ніякого тютюну. Герцог точно не пішов би на таку авантюру. Більше того, обладнати три масивні вантажні вози прихованим подвійним дном - це не справа п'яти хвилин. Для цього потрібні теслярі, матеріали і кілька годин стоянки без зайвих очей. Таке не робиться нашвидкуруч під час нічного привалу. Отже, вози переобладнали ще на етапі завантаження, або ж хтось дуже щедро перекупив нашого караван-майстра по дорозі. Але який сенс контрабандистам ховати настільки дорогий і специфічний товар у чужий караван, віддаючи його напризволяще? Жодного. Хіба що кінцевою метою прибутку був не продаж тютюну, а сам факт його "випадкового" виявлення на митниці. І що це? Нахабна спроба підзаробити? 

Він важко зітхнув, майстерно зображуючи глибокий жаль.

– Ви ж розумієте, що це означає. Закон невблаганний. Я зобов'язаний скласти рапорт у столицю, конфіскувати весь вантаж як речовий доказ і відкрити справу проти Дому Розенталь. А враховуючи ваші... поточні фінансові труднощі, арешт майна і такий гучний скандал стануть для герцога фатальними. Мені так шкода.

Я відкинулася на спинку крісла, дивлячись прямо в його очі. Жодного жалю там не було. Класична схема. Він заганяє мене в глухий кут, згущує фарби і робить театральну паузу. Він чекає. Чекає, щоб пропозиція пролунала від мене, роблячи саме мене ініціатором порушення закону.

– Яка жахлива перспектива, – я невдоволено цокнула, і вирішила піддатись на його спроби, щоб подивитись, що буде далі. – Але ж ми обидва розуміємо, що це прикра помилка. Хтось із візників вирішив підзаробити, підставивши наш Дім. Пане інспекторе, я впевнена, що людина вашого досвіду та становища може допомогти нам уникнути цієї... бюрократичної тяганини. Можливо, ми зможемо якось домовитись і владнати це непорозуміння тут і заразю

Вальтер ледь помітно усміхнувся. Наживку проковтнуто. 

– Я глибоко шаную Його Милість герцога і завжди готовий піти назустріч. Ми ж усі люди, – його тон миттєво втратив награний сум. – Мої інспектори можуть виявитися напрочуд неуважними. Тютюн зникне, а декларація буде переписана просто зараз. Проте така "сліпота" несе великі ризики для моєї кар'єри. Вважаю, що п’ятсот золотих було б достатньо. І бажано до завтрашнього ранку. Це цілком справедлива компенсація.

П’ятсот золотих. Це не було непосильною сумою для нашого Дому. Так, неприємно, але не мало вдарити занадто видимо, щоб можна було щось запідозрити. І щось мені підказує, що він назвав цю цифру, знаючи про це. 

Я повільно підвелася, спираючись руками на стіл і нависаючи над ним. Гра грою, але подібне нахабство я терпіти не збиралась. 

– Пане Вальтер, ви, мабуть, переплутали мене з наївною ідіоткою, – мій голос знизився до напівшепоту, я шипіла майже як змія. – Ви самі підкинули цей тютюн. І якщо ви думаєте, що я заплачу вам хоч мідяк, ви глибоко помиляєтеся. Я напишу скаргу до Королівського Казначейства. Я підніму зв'язки в Торговій Гільдії. Ваш відділ перевірятимуть так ретельно, що знайдуть кожну вкрадену вами монету. Ви не просто втратите посаду, ви згниєте в борговій тюрмі. Забирайтеся з мого дому і звільніть мій вантаж.