Розділ 4. Маски, плітки та дивіденди. Частина 2.

– Його Високість, Другий принц Альтерії - Деон Рейнард! – урочисто прогримів голос на всю залу. 

Натовп завмер в єдиному подиху.

Я ледь помітно насупилася, задумавшись. Вибачте, а що тут забув Другий принц? Зазвичай члени королівської родини ігнорують дні народження доньок звичайних графів, якщо тільки в цьому немає якоїсь чіткої політичної вигоди. 

Натовп розступився, утворюючи живий коридор, і Його Високість неспішно увійшов до зали.  Щойно він з’явився у полі мого зору, мій внутрішній оцінювач видав вердикт: такий актив коштував би не просто дорого, він був би просто безцінним. Я би порівняла його вигляд з ідеально відшліфованим діамантом, який поклали на оксамитому подушечку, щоб усі дивилися, але ніхто не смів торкатися. Бездоганний білий мундир із золотим шиттям сидів так, ніби його створювали прямо на ньому. Світле, волосся, яке віддавало платиною, було злегка недбало зачесане назад, відкриваючи аристократично гострі риси обличчя. А його очі… У світлі тисячі магічних свічок його райдужка відливала рідким янтарем. Він був об'єктивно і до болю в очах привабливим. І, судячи з його ледь вловимої зверхньої усмішки, він чудово це знав.

За правилами етикету, він попрямував просто до винуватиці свята. Камілла поруч зі мною ледь не перестала дихати. Вона присіла в такому глибокому і трепетному реверансі, що я на секунду злякалася, чи не тріснуть шви на її сукні. 

– Леді Камілло, – його голос виявився низьким, з легкою хрипотцою, яка змусила половину дівчат у залі мрійливо зітхнути. Будь я трішки більш чутливою, то зітхала б разом з ними. – Мої вітання. Сподіваюся, цей вечір принесе вам стільки ж радості, скільки ви даруєте оточуючим. 

Принц Деон дуже вміло оперував словами і власною харизмою, так, що навіть я на секунду затаїла подих. Це незаконно мати стільки влади над дівочими серцями… Мені пощастило, що я була вже закалена за стільки прожитих років, і таким чоловікам в результаті стало важко вибити мене з колії. 

– В-ваша Високосте, – видихнула Камілла. Вона дивилася на нього з-під опущених тремтячих вій, нервово стискаючи віяло побілілими пальцями. 

Я примружилася. Щось в її поведінці з самого появу Другого принца не давало мені спокою. Вона аж занадто бурхливо реагує на його присутність. Це відчайдушнє трепетання у її рухах… Чорт забирай, якщо говорити відверто, то Камілла виглядала так, ніби втюхалась в нього по самі вуха. Але тоді це повністю ламало мою початкову теорію щодо її мотивів для підстави Амалії.

Я тихо видихнула, відчуваючи, як в напрузі запрацював мозок. Якщо Каміллі ніколи не був потрібен спадкоємець престолу, то тоді чому? Для чого весь цей спектакль? Просто для самоствердження? Маячня. Занадто вона ризикувала з викраденням кинджалу, точно не для того, щоб потішити власне его. Про кинджал взагалі окреме питання, бо навряд чи проста графиня змогла б провернути щось подібне. Потрібен той, хто має доступ до королівського замку. 

Мене осяяла думка, яка була настільки очевидною, що я відчула себе повною дурепою раз не додумалась до цього раніше. Камілла не є ляльководом. Звичайно, що ні. Нею керує хтось вище. Але тепер виникає питання, хто? Я все ще не дуже впевнена у своїх висновках, треба більше підтвердження, чи справді її предмет обожнювання це Деон. 

– Ваша присутність – найбільша честь для цього вечора, Ваша Високосте, – промуркотіла Евелін ідеально поставленим голоском. 

І тут вона, ніби випадково, зробила півкроку, змушуючи Каміллу опинитися ще ближче до принца. А це вже було цікаво, бо виглядало так, ніби леді чудово знала про почуття іменинниці,і навіть більше. 

– Було б справжньою казкою для леді Камілли, якби ви погодилися відкрити цей бал разом із нею.

Чорт забирай, та вона прямо намагалась допомогти. Тепер я точно заплуталася. Може прозвучати дико, але чи є шанс, що власне Евелін є тим ляльководом? Але знову ж таки, я не розумію її мотивів… До біса, подумаю про це потім. Мозок зараз просто взірветься від цих конспірологічних теорій. 

Я помітила, як плечі принца трохи напружилися, хоча з його лиця все ще не сходила усмішка. Його бурштиновий погляд ковзнув по Евелін, ніби оцінюючи розставлений капкан, потім мазнув по Каміллі, яка вже ледь не напритомніла від надії, і раптом… зупинився на мені. На його лиці з’явилось очевидне впізнання. 

З уривків спогадів Амалії випливна тривожна інформація: цей блондин, здається, не дуже переносив дівчину. Амалія у свою чергу недолюблювала його теж. Дівчина вічно плуталася під ногами його старшого брата, а він, якщо судити з відлуння чужих емоцій у моїй голові, знаходив якесь садистське задоволення в тому, щоб підколювати її по найрізноманітнішим причинам. 

На губах Деона заграла відверто хижа усмішка. Він зробив крок у мій бік. 

– Леді Амалія? – він картинну припіднів брову, роблячи вигляд, що глибоко вражений. – Яке диво. А я боявся, що ви знову знепритомнієте просто посеред зали від розчарування. Адже мій брат сьогодні надто зайнятий державними справами і не зміг ощасливити нас своїм візитом. Сподіваюся, ви принесли з собою нюхальні солі? Або, можливо, нам варто заздалегідь підготувати диван для вашої раптової істерики?

Кілька аристократів, що стояли найближче, тихо пирснули. Камілла співчутливо зітхнула, а Евелін уважно спостерігала за моєю реакцією. Вони всі чекали, просто дивилися і чекали, що я буду робити. Чи я спалахну, чи розплачуся або можливо просто втечу?

А я розуміла тільки одне, як з Бріаною з ним не вийде. Це все-таки керівництво вищої ланки, нахамити такому все одно, що втрата голови за образу королівської крові. У мене є в принципі розуміння, як діяти з такими людьми. По можливості максимально холодно і ні в якому разі не показувати реакцію на його слова чи дії. Жодного рум’янцю і жодної видимої образи. Лише плавний реверанс і беземоційний погляд. 

– Ваша Високосте, – я тримала свій голос якомога більш рівним. – Державні справи та економіка Альтерії - це запорука нашої спільної стабільності. Було б вершиною егоїзму засмучуватися через те, що майбутній правитель працює на благо держави, замість того, щоб пити шампанське на балах. А моє здоров'я тепер у нормі, дякую за вашу зворушливу турботу про мої нерви.