Акт: IX: Провідник без Аніми.

Акт: IX: Провідник без Аніми.

Ранковий дзвін розбудив героя.

Підвівшись, він помітив одяг на стільці. За кілька хвилин Богдан вийшов до центральної площі. На ньому були вільні штани з манжетами знизу і легка накидка коричнево-сірого кольору зі смарагдовими витками на рукавах та орнаментом на спині.

На площі вже зібралися інші провідники — відточували рухи, працювали в парах. Богдан ніяково спостерігав і не розумів, що йому робити, аж доки до нього не підійшов наставник.

— Що ж, прокидатися вчасно ти вмієш.

Коли постать Кайдена вийшла на площу, всі зупинилися і поглянули на нього. Настала коротка тиша — вся увага зійшлася на ньому.

— Доброго ранку всім. Сьогодні до нас приєднався новачок — Богдан. Він володар духу, як і ви, і буде навчатися разом з вами, тож спробуйте допомогти йому. Можливо, одного дня і він допоможе вам.

Наставник оголосив план на день і призначив Богдану партнера для тренувань — новачка, але того, хто був у храмі на кілька тижнів довше. Він володів духом пісків.

У першій половині дня по парах учні тренували рукопашний бій і техніки володіння різними видами зброї — від палиць до холодних серпів і ланцюгів. У другій — вправи на роботу з Анімою і спаринги з використанням духів.

Фізичні випробування давалися Богдану легко: його тіло було досить сформованим, тож базові вправи він зробив швидко, переходячи на складніші рухи і вагу. Але коли справа дійшла до техніки Аніми, все пішло шкереберть.

— Ти вже користувався Анімою колись? — запитав напарник.

— Один раз… напевно.

— Нічого страшного, — хлопець став навпроти, готуючись показати рухи. — Головне правило: ти провідник. Тож суть проста — проводиш Аніму духа через свою і випускаєш у вигляді того, що забажаєш… або відчуєш. Ось.

Він протягнув руку, стиснуту в кулак. Раптом, знизу почав сипатися пісок — але він не падав, а розділявся і піднімався вгору, а потім зверху повертався до руки.

— Це потребує багато концентрації на початку. Але якщо впораєшся — зможеш більше.

Хлопець сконцентрував зір і зупинив тіло, пісок прискорився. Він падав і повертався так швидко, що здавалося, ніби в руках тримається кільце. Потім — різкий рух: він кинув потік піску в мішень і розбив її.

Очі Богдана засяяли. Він був вражений цим і вирішив спробувати сам.

Богдан виставив руку, намагаючись повторити. Плечі напружилися, погляд вчепився в долоню. Минула секунда… потім ще… і нічого. Рука сама опустилась, кулак розтиснувся.

— Здається, ще рано для такого, — спробував заспокоїти себе Богдан.

— Не хвилюйся. Це для кожного по-різному, — напарник підійшов ближче. — До речі, який у тебе дух?

— Я… володар духу, Імператор Штормів.

— Вау! Звучить круто. А у мене не такий пафосний, але теж непоганий, — він зробив паузу. — Дух Пляжного Піску.

— Звучить як щось приємне і тепле, — всміхнувся Богдан.

— А що щодо рангу і сумісності? У мене ранг B і сумісність — шістдесят чотири відсотки.

— Сто… — нерішуче відповів Богдан.

Напарник не встиг дати реакцію — слова вирвалися самі:

— Скільки?! Сто?! — він змінився в обличчі й на мить замислився. 

“Неможливо з такими цифрами не володіти духом із перших секунд.”

— А ранг… F, — тихо додав Богдан, ніби добиваючи власну надію.

“Ну… можливо через це…”  — напарник почухав потилицю.

— Хоча, знаєш, я чув, що ранги часто сприймають неправильно. Я читав, що одна вчена — Саеліна Крейн, здається, так її звати, — припускає: ранг не обумовлює нічого.

Богдан уважно слухав, ніби сподівався почути щось, що змінить його ставлення до цифр.

— Проте це не більше ніж припущення, — стрімко кинув хлопець і метнув нове “кільце” піску в ціль. — Інакше систему давно б змінили.

— Егеж…

Богдан підняв камінь і кинув у мішень.

— Я і без духа чудово з мішенями працюю.

Хлопці посміялися і відійшли перепочити, попити води.

День добігав кінця, і коли почалися спаринги, всі стали колом і по черзі дивилися на поєдинки тих, хто вже міг контролювати силу.

Спочатку вийшли двоє: один бився духом, що створював лозу з дивними шипами, інший змінював свою шкіру на метал. Лоза обплітала тіло “металевого” і розривалася раз за разом, поки шипи не стали настільки гострими, що пробили захист — перемога була вирішена.

Потім — володар блискавки проти мага землі. Бій був довшим; здавалося, блискавка програє, та раптом рухи стали швидшими — і в одну мить він опинився за спиною супротивника і повалив його.

Різні ранги, стилі, зброя — все це могло перевернути хід бою.

І тоді вийшов кремезний хлопець з магією вогню — здавалося, найсильніший з усіх. Навпроти нього стала та сама холодна, на перший погляд крихка дівчина у світлій накидці, капюшон якої закривав обличчя.