16.

******

-Ну ти подружко даєш!А ти ризикова баба- бубоніла попиваючи в кафе своє лате Віка

-Я знаю.

-Ну він взагалі то бабій, ти не забула?

-З будь-якого роздовбая можна зробити справжнього чоловіка, це просто ювелірна робота розумієш?

-А ти в нас що вирішила ше й ювеліром на півстаки підробляти?То ти на всі руки майстер!Скільки професій опанувала тут тобі й: журналіст, актриса, ювелір.Я вже боюся що буде далі.Яно вибач але ти дурна..

-Я знаю.

-Хах і все?

-А шо ти ще хочеш від мене почути?

-Емм ну хоча б що ти про нього знаєш?В нього були серйозні стосунки?

-Так.Але там все не менш заплутано ніж у мене

-А я люблю розплутувати.

-Вік, це ж не моє минуле..Я не маю права розголошувати

-Яно невже ти не розумієш по минулих стосунках можна розсудити що за чоловік..І яке майбутнє вам пророкувати та чи й буде воно взагалі..

-Я думаю що нормальний він чоловік, коли його стосунки тривали п'ять років, і почалися ще зі школи..Це все що я можу сказати

-Афігеть!Так довго...Яно можливо не гарячкуй, можливо все не в такому вже й минулому?Повір такі тривалі відносини не зникають безслідно, і рано чи пізно дадуть про себе знати..

-Ні там все остаточно.Вона поставила жирну крапку на їхньому коханні.

-Хм Ну як знаєш.Моя справа попередити.Ти завжди можеш поплакатися мені в плече..

-Ну що ж випємо за нову пригоду у моєму житті!Сподіваюся це остання любовна пригода і на цьому я зупинюся..

-Ага..Будемо надіятися на краще

-А як там у вас з Матвієм?Він мені здається розумним і серйозним чоловіком не те що твій колишній..

-Давай не будемо про колишніх.У тебе там ще той екземпляр.Матвій він чудовий, вміє гарно залицятися, поруч з ним я відчуваю себе жінкою, божаною, коханою, сексуальною.В мені прокинулися всі якості які мій колишній чоловік зумів похоронити..

-Ось бачиш, я ж казала що чоловіки як туфлі: неправильно підібраний буде тиснути все життя..

Роздався телефонний дзвінок і я бачу як на моєму телефоні висвітлюється незнайомий номер

-Слухаю.

-Добрий день це Яна Вікторівна?- по той бік телефону чутно чоловічий голос

-Так а з ким маю честь розмовляти?

-Це головний редактор журналу "Люди", скажінь ми могли б зустрітися і обсудити деякі деталі нашої співпраці.Ми хочемо запропонувати вам роботу.

-Так звичайно.Кафе "Зустріч" знаєте?

-Так я в декількох метрах від нього..

-Чудово я зараз тут з подружкою тому приєднуйтеся..

-Добре зараз буду.

Буквально через десять хвилин до нас з Вікою підійшов симпатичний чоловік.

-Давид!- поцілував по черзі руку, ну сама галантність.

-Дуже приємно я Яна а це моя подружка доречі теж журналіст Віка!

-Дуже приємно.Мені пощастило перебувати у компанії двох чарівних дам з якими нас зв'язують спільні інтереси.Сподіваюся на нашу співпрацю

-Ну це вже залежить що ви нам можете запропонувати..

-Посаду помічника головного редактора, як вам таке і оклад у розмірі тисячі доларів у місяць.

-Вау!Щедро...Ваші умови..

-Ви мене бачите на скрізь.Одна маленька послуга і посада ваша..

-Сподіваюся що це не вовча послуга..

-Ну що ви Яночко.Наскільки я знаю ви близько знайомі з групою "Over Draiv",нам хотілося б щоб ви написали статтю про них у тому жанрі якому ви раніше писали.Родумієте?Нам потрібна сенсація, щось таке що ніхто не знає..

-Вибачте але я змушена відмовитися від вашої пропозиції.

-Чому?Якщо вас не влаштовує заробітна плата то можемо прямо зараз все обсудити, я готовий на компроміс.

-Справа не в грошах.Я не хочу цього робити ось і все.

-Ну самі подумайте яке майбутнє у вас з цією скандальною зіркою, він викине вас як тільки набриднете, а так матимете високооплачуючу роботу і віру у майбутнє.

-Ні.І це не обговорюється!Вибачте але мені час..

-Можливо ви передумаєте.Ось моя візитка.Зателефонуйте якщо що.

-Думаю вона мені не знадобиться.

Пикидаю цього чоловіка сам на сам з Вікою і йду геть.Його пропозиція прозвучала так неначе на мене вилили відро помиїв.Я ніколи не зраджу людину яка мені щиро довіряє і відкрила свою душу.Жаль що так думають не всі.

У нашому суспільстві все вирішують гроші, за гарну зарплатню деякі журналісти ладні й матір рідну продати, але тільки не я.У мене інші моральні принципи, і я ніколи не перетну цю межу.

*****

-Я вдома!- даю про себе знати коли захожу в квартиру.

-Привіт цукерочко.Ти як не втомилася?

-Ти що знущаєшся?Я можу годинами теревенити і відчуваю від цього лише задоволення.

-Ну тоді чудово..Збирайся..

-Не поняла?Куди?

-Ну  це сюрприз.В тебе ж є закордонний паспорт?

-Так, але навіщо?Ми що кудись летимо?

-Летимо, але це сюрприз.Тому більше нічого не скажу.

-Ну хоч натякни а то я навіть не знаю які речі з собою брати..

-Буде дуже гаряче!

-Все більш ніяких питань.Я швидко!

Виявляється Андрій з хлопцями зібралися в Аргентину на карнавал, і покликали мене з собою.За короткий проміжок часу я встигла зколегуватися з цими хлопцями.Вони веселі, кумедні.Поруч з ними я почуваюся в своїй тарілці.Ти не боїшся ляпнути щось не те бо знаєш що завжди знайдуться однодумці.А Андрій окружив мене турботою та ніжністю, я неначе повернулася до свого першого кохання, сподіваюся воно не закінчиться і ми зможемо пронести це почуття крізь негаразди і не загубитися в оточенні чужих думок.

Аргентина зустріла нас своїми сонячними променями.Як і казав Андрій тут спекотно, тому мої шорти і майка в самий раз підходять до такої погоди.

Ми оселяємося в найкрутішому готелі.І вже через деякий час вже розгулюємо вулицями цього чудового міста.Хлопцям тут можна розслабитися і не маскувати свою завнішність, адже їх впізнають лише одиниці то й то туристи з інших країн.

На вулицях вже повним ходом проходить карнавал.Атмосфера запальна, вибухова.Хочеться й самій переодітися і якийсь яскравий костюм і запалити на одній зі сцен.Зупиняє лише те що я особо не витанцьовую, але залюбки поспостерігаю за тим як це роблять інші.