11.

Яна

Я довго вагалася чи варто мені йти на цей концерт.Не важливо чи прийду я чи ні для нас нічого не зміниться, якою ж я наївною була тоді.Кожен наш крок вчинок має свій наслідок, тому перед тим якщо щось зробити варто гарненько подумати.

Так було і сьогодні.Я таки наважилася піти.Я не люблю таку музику і взагалі навіть не розумію як можна слухати щось подібне.Тому мене вистачало лише на перші дві пісні, а потім я заховалася собі тихесенько як мишка в куточку зі скляночкою коктейлю.

-Вау!Які люди?А де ж твій бульдог?Напевне звалив з якоюсь фанаткою.

-Назаре що тобі треба- цей чоловік з кожним часом все більше дивує мене.

-Тебе!Хочу все повернути- він дійсно на щось сподівається?Який же він псих

-Ваш потяг пішов

-Нічого, я можу постояти і дочекатися іншого..

-Хм.Тоді піду я- хапає мене за руку і притягає до себе максимально близько

-Яно згадай як нам було добре разом- майже пошепки, та все що я можу згадати це те який він безхребетний боягуз

-Знаєш чоловіки діляться на два типи: одні міцні як стіна, з ними можна у вогонь і в воду, нічого не страшно, а інші теж з вигляду міцна стіна а на справі всього навсього гіпсокартон, руйнується при першій же бурі.Думаю мені не потрібно пояснювати до якого типу відносишся ти.

-Яно- притискається до мого обличчя своїм - я ж знаю яка ти язва зовні, і яка насправді всередині.Все що ти зараз кажеш це просто інстинкт самозахисту.Згадай як нам було добре..

-Ти про секс чи що?Ну да нормально.Але хороший секс не показник щастя.

-А з цим мажором ти значить щаслива так?

-Можливо.Він надійний

-Давай ти розійдешся з ним, і ми знову будемо разом, я все забуду пробачу, без тебе все валиться все не так ..

-Назарчику, а як мені з Юхимовичабути і пробачити.Ти ж дуже добре мене знаєш я злопам'ятна

Він злиться, мої слова його заділи, я відчуваю сильний біль у своїх плечах які він стискає руками

-Що зачепило?Я зрозуміла що ніколи тебе не кохала, ти був просто зручним от і все.А тепер я знайшла ті емоції за якими так довго гонилася, з тобою навіть половини не відчувала.

Нашу неприємну розмову перериває Андрій який поспішив мені на допомогу.І мені потрібно щось з цим робити.Навіть попри те що ми не справжня пара, я знаю який він емоційний і бійки не уникнути тому я роблю те що ніколи від себе не очікувала.

Я ніколи перша не проявляла ініціативу ні з ким.А тут раптом так захотілося побунтувати і заодно закріпити свої слова перед Назаром поцілунком.

Перша мить він напевно в шоці, а потім неочікувано, хоча чого брехати абсолютно очікувано - починає відповідати на мій поцілунок, та ще й з такою пристрасю, що у мене ноги підкошуються.

Ця подія звісно не обійшла стороною присутніх в залі репортерів, які обкружили з усіх боків.

-Андрію Михайловичу скажіть будь-ласка це ваша спутниця?

-Як давно ви зустрічаєтеся?

-Так це моя кохана жінка, все інше без коментарів- він знову заглядає мені в очі і залишає на губах короткий поцілунок, а за тім обіймає за талію і виводить з клубу.

-Може погуляємо десь?Додому зовсім не хочеться- проявляє ініціативу

-Угу- я все ще в шоці тому й можу лише видавати звуки.

Ми гуляємо по набережній, тримаючись за руки.

-Дякую що прийшла, для мене це важливо

-Я своїм приходом завдала тобі ще більшої популярності, вибач ..

-Ти чого!Все пройшло класно, навіть поцілунок..Може повторимо?Мені сподобалося

-Дурачок- посміхаюся- це був всього навсього захист не більше...

-Скажи а чому цей кретин так в тебе вчепився?Ну не вірю я чомусь в його кохання..

-Я й сама не знаю, але здогадуюся що щось таки від мене потребується.

-В тебе страшна професія, я сьогодні мільком почув декілька поганих відгуків про тебе

-Так я дуже популярна як серед колег так і відомих людей.

-Чому?

-Ну це так не цікаво.Знав би ти скільки разів мені погрожували розправою, хотіли підкупити, залякати.І всі вони тепер на самому дні, потонули як Титанік з шумом і гучностю на весь світ.

-То з тобою краще дружити

-Мене краще не ображати.Яка сьогодні ніч чарівна чи не  так?

-Ну так може бути.Я вже й не пам'ятаю коли проводив такі вечори.

-Ніколи не пізно почати щось заново..

-Не так то легко міняти свої звички.

-Але можна спробувати

Я обнімаю себе руками адже лук для сьогоднішнього вечора не сподівався на прогулку під відкритим небом тому робиться трішки холодно.Андрій це помічає і не задумуючись знімає свою курточку та накидає мені на плечі.

Я дивлюсь на цього хлопця і хочу зрозуміти що це за людина.Що ховається за цієї маскою розбещеної і байдужої людини, чомусь мені здається що він не такий, але лізти в душу не збираюся ...

Ніч дійсно чарівна, все небо всипано зорями, ген там видно і чумацький шлях і велику ведмедицю.Я дувлюся на небо і спогади юності нахлинають з новою силою.

-Раніше я дуже любила спостерігати за зорями, я майже щодня гуляла з однією людиною під нічним небом і говорили здається про все на світі

-Справді?І що ж це за людина?Сподіваюся не Назар?

-Ай ні ти що? Це дуже неприємна історія з мого минулого з сумним кінцем про яку більше не хочеться згадувати.

-Все так погано?

-Я думаю у кожного з нас були періоди в житті про які не хотілося б згадувати, це для мене закрита тема...

Ми довго ще гуляємо і повертаємося додому далеко опівночі.Здається саме сьогодні ми переступили ще одну сходинку на зустріч нашому взаєморозумінню.

Наступний ранок розпочинається десь о першій дня.Я проспала півдня, і коли вийшла з кімнати то виявилося що в квартирі я зовсім одна.Мене все ще турбував весь цей творчий безлад який залишив після себе мій рокер.Тому користуючись можливістю поприбиратитв оселі без зайвого ниття та істерик я починаю діяти.Звісно довелося сходити в магазин і купити все необхідне, бо як я й думала всього цього в Андрія не було.

Коли я вже майже довела свої справи до кінця як у двері хтось подзвонив, і я якщо чесно розгубилася.Чи варто відкривати адже я тут по більшому рахунку ніхто.Цей хтось був настільки настирливим що мені таки довелося відчинити двері.