8.

-Ян не псіхуй і давай нормально поговоримо- веду далі адже перспектива стояти під дверима зовсім мене не приваблює;

-Кожен раз коли я з тобою зіштовхуюся в моєму житті трапляється якась лажа;

-Обіцяю більше не лажати, дай мені десять хвилин будь-ласка- після хвилини мовчання вона таки відчиняє двері.

Яна одіта так по домашньому смішна рожева піжамка з заячими вухами, незрозумілий пучок на голові, навіть без макіяжу я помічаю всю її красу яка відрізняє від інших дівчат.

-Прикольний костюмчик- не можу стримати посмішку адже прикид дійсно кумедний.

-Час пішов- склавши руки навхрест на порозі чекає пояснень;

-Може хоча б дозволиш зайти, чи будемо вирішувати наші проблеми у всіх на вухах- вона здається усвідомлює суть ситуації і неохоче запрошує до квартири;

-Не наші а твої проблеми!Мене це ніяк не стосується я як жила так і живу.

-А каблучку то досі носиш- киваю на палець- сподобалася?

-Ще б пак.Не так вона мені як я їй- сміється- чай каву?

-Можна каву- прохожу слідом на кухню.Похапцем встигаю оглянути квартиру, і вона мені здається дуже милою..

-Твоя квартира чи знімаєш?

-Купила в кредит але здається скоро доведеться з'їджати- зітхає і ставить дві чашки з кавою..

-Чому?- продовжую цікавитися хоча і не повинен

-Тому що через декого я втратила свою роботу ..- вже починає злитися тому я швидко перевожу тему.

-Там Марк злий як чорт.Бажає нас бачити..

-Ну а я тут до чого!Це ваші проблеми, такщо хлопчики якось без мене лади?

-Ну як би сказати ти приймала безпосередню участь у цьому концерті.Чи не вважаєш ти за потрібне допомогти мені розгрібсти це все?

-Нє-а!- здається її лише забавляє ця ситуація, і це більше схоже на маленьку помсту.

-Добре.Твої умови?

-Я ж сказала ні ...

-Так..

-Ти не в тому становищі щоб командувати- а вона вперта навіть не знаю як її змусити, теоретично ніяк ..

Нашу розмову перебиває телефонний дзвінок і вона відповідає на нього:

-Так мам- бачу як вираз обличчя поступово змінюється посмішка з лиця її спала і все що вона зараз робить це закочує очі до неба- мам, заспокойся і не кіпішуй, я ж не вийшла заміж без вашого благословення.Мам!Я не...Ми не можемо..Андрій- зводить погляд на мене і я розумію про що йде мова, настрій покращується, схоже в мене з'явився шанс- він дуже зайнятий, в нього дуже щільний графік..А щоб тебе- скидає дзвінок і телефон летить на стіл.

-Ох вже ці батьки- відчуваю себе на коні тому набираюся наглості.

-Мовчи!Дай подумати!

-Та що тут думати, тобі просто потрібно деякий час прикидатися моєю дівчиною от і все, а потім ми з сумом сповістимо що наші стосунки добігли кінця, типу не зійшлися характерами..

-Та що ти кажеш.В тебе все так просто.А от моїм батькам які проживають в селі здається все серйозним і вони вже починають збирати гроші на весілля.

-То може?- підморгую

-Ніяких може!Я погоджуся але з однієї умови..

-Викладай!

-Ми повинні з'їздити до моїх батьків, вони просто одержимі ідеєю з тобою познайомитися.

-Ні- ні- ні..Це вже занадто

-Тобто?

-Ну я не зможу грати роль люблячого кавалера, сама подумай стосунки в нас натягнуті.

-Тобі не звикати

-Ти про що?

-Ну ти ж любиш грати на публіку, ось і на цей раз постараєшся.

-Ти мене зовсім не знаєш..І я не граю я так живу

-Тобто ти зараз визнаєш що ти повний телепень і бабій?

-Я не телепень!А щодо дівчат я просто беру все від життя, щоб потім не сидіти і не жаліти.

-А якже одна єдина і нікого іншого?

-Я вже мав це м'ясо в зубах більше не хочу.Та я й не здатний на серйозні стосунки в цьому не має нічого цікавого, і з часом будь яке кохання чи пристрасть переростають у звичку от і все.

-Є шанс мене здивувати, і переконати що не такий вже ти й поганий.То як?

-Треба подумати..А чому ти не розказала правду?

-Сам подумай.Що сказати: що я по п'яні оганьбила їх на все село?Адже це тобі не місто там новини швидко розлітаються навкруги.

-Боїшся що відчитають як маленьку?

-Не хочу виглядати поганою в їхніх очах..

Ми мовчки допиваємо каву і я чекаю поки вона переодінеться щоб поїхати на розмову з Марком.На мою думку можна було й не переодіватися, сьогодні нашого продюсера вже нічим не здивуєш.

Впевнений він вже склав певний план дій.Яна не змушує довго чекати і це дуже радує, вона дуже відрізняється від інших дівчат своєю компетентністю.Через двадцять хвилин ми вже заходимо до студії де вся команда в зборі.

-Гірко молодим- майже одночасно вигукують хлопці і мені хочеттся заткнути їм роти, але Яну це лише веселить.Вона привітно вітається з усіма і зручно вмощується на дивані..

-Дякую, дякую.

-Ласкаво просимо до нашої банди!Якщо що то я вільний, набридне цей телепень зможеш переметнутися- підморгує і відкрито заігрує до моєї псевдонареченої Діма

-Ну тихо тихо.Не при Андрієві.Раптом приревнує- продовжує жартувати і вже майже всі присутні заходяться сміхом.

-Ну що розпочнемо?- плчинає розмову Марк-Яно Андрій пояснив що від тебе вимагається?

-Ну здебільшого так, хотілося б почути деякі правила гри.

-Мені подобається твоя серйозність, відразу зрозуміло що ти доросла не те шо ці дітки- дивится скоса на нас.

-Не поняв, це що за плювок?- невдоволено вставляю своїх п'ять копійок, та моє запитання залишається без уваги.

-Основна умова це бути присутньою з Андрійом на деяких заходах, а також концертах.Плюс - і замовкає напевне думає як делікатніше сказати.

-Плюс- продовжує Яна.

-Було б добре якби ви пожили деякий час разом!

Хлопці регочуть і повністю підтримують Марка та мені ця ідея зовсім не подобається.

-Що?- вигукує Яна напевне зараз вона в такомуж ахуї як і я

-Марку тобі не здається що ти перегнув палку?- бурно реагую га його пропозицію

-Ні не здається.

-Я на це не підписуюся.Одна справа грати роль пари а зовсім інша залишатися під одним дахом з цим телепнем!