6.

Яна

Думаю не потрібно пояснювати наскільки мені зараз погано.Я була дуже розчарована у всьому.Я неначе маленька дитина в якої забрали улюблену іграшку.

Хочеться забитися в куточок і поплакати, але я ж сильна дівчинка тому вибираю інший метод- напитися і відірватися.

Так саме це мені зараз і потрібно.Набираю Віку, після довгих гудків вона таки піднімає трубку:

-Привіт мала є пропозиція сьогодні напитися- випалюю відразу- то ти як зі мною?

-Ого!Так зразу.А що є привід?

-Ну звичайно як без нього..

-Яно не лякай мене...Може мені приїхати і нап'ємося вдома- ага забула додати і поплачемо, ну уж ні ..

-Ні-ні-ні...Сьогодні я йду радувати світ!!

-Востаннє коли ти таке казала мені довелося тебе забирати з відділку поліції

-Ну я ж не винна що ця дамочка така нагла..

-Яно!

-То ти зі мною..

-Ну звичайно ми сьогодні з Марком їдемо у Венеру, підтягуйся...А Назар з тобою?

-О ні..Більше ніяких Назарів

-Ну тепер стає зрозумілим твоє рвіння до пригод..Збираєшся напитися?

-Так.І при чому в хлам!!

-Все більш нічого не питаю, деталі потім.Чекаю в клубі.Доречі там будуть знайомі Марка хто знає можливо й тобі когось підберемо..

-Відчуваю що сьогодні буду на розхват..- завершую телефонний дзвінок.

Для сьогоднішнього образу підбираю коротеньку білу сукню, високі підбори, чим вище каблук тим впевненішою себе відчуваю.Наношу яскравий вечірній макіяж і розпускаю своє волосся.

Хочеться щоб цей вечір виявився незабутнім.Відчуваю так воно і буде.Знала б я наскільки не забутнім він виявиться...

-Вік я тут!Де ти?

-Я зараз підійду- на тому кінці досить шумно 

-Ян- вигукує з другого поверху і кличе до себе.

Музика просто бомбезна, від її зносить дах!Хочеться вже танцювати, але спершу потрібно привітатися я ж чемна дівчинка.

Підіймаюся на другий поверх.Моя Віка в компанії Марка і ще трьох придурків зчерез яких моє життя покотилося коту під хвіст.Посмішка ширше ніщо і ніхто не зможе зіпсувати сьогоднішній вечір.

-Яно чудово виглядаєш- як справжній галантний кавалер цілує мою руку Марк, а я ж не звожу свого погляду з самі здогадаєтеся кого.

Це значить чудо сидить в обнімочку з однією дамочкою в якої здається зараз цицьки виваляться і нагло посміхається.

-Опа!Не очікувано!- сплескує в долоні-радий тебе бачити Яно!

-Чого не можу сказати про тебе!

-Не зрозумів ви знайомі?- запитує Марк

-Ще б пак це ж та дівчинка яка написала про мене таку чудову статтю.Мені так лестить твоя увага - так і хочеться заїхати по цій наглій фізіономії

-Дякую я старалася- посміхаюся- Вік мені тут робити нічого, я буду внизу

-Тобі не приємна наша компанія?- запитує фронтмен

-Мені не приємний ти- кидаю злий погляд у його напрямку

-А ти не дивися на нього сідай біля мене, я доречі Діма а це Лео- відсовує вільний стілець, але сідати я не збираюся

-Ваше здоров'я!- перехиляю чарочку алкоголю що стоїть на столі і занюхую лимоном

-О-о-о!Вона мені вже подобається- виплескує Діма

-Ми щось св'яткуємо?- запитує Андрій- невже стаття про мене яка вийшла мала колосальний успіх?

-Ти ще смієш запитувати?- сміюся

-Тебе можна привітати!

-Навпаки- тебе- впевнено кажу

-Хм Ти говориш загадками цукерочко

-Мене звільнили!І не без твоєї помочі!- перехиляю ще одню стопку і збираюся йти

-Була рада познайомитися!Вік знайдеш мене внизу- я посміхаюся двом хлопцям і жодної уваги на Андрія.

Йду з гордо піднятою головою.Тримати рівновагу доволі важко оскільки декілька стопок на голодний шлунок зробили свою справу і мене трішки похитує.

Я спускаюся вниз по сходинках, і чомусь впевннна на всі 100 що саме зараз я являюся предметом розмови між компанією.

Хочеться зникнути, розчинитися у натовпі людей що танцюють і я займаю своє місце по середині танцмайданчику та піддаюся ритму.

Не знаю скільки б могла так провести та мій чудовий танець переривають чужі дотики на моїй талії і шепіт на вушко

-Нам потрібно поговорити цукерочко;

-Свали щоб я тебе більше ніколи не бачила- скидаю його руки зі своєї талії і продовжую танцювати

-Я нікуди не піду поки ми все не вирішимо.

-Що ж з тобою вирішувати, я бачу тебе наскрізь.Знову якусь падлянку придумав, я в це не граю солоденький.

-Ми всеодно поговоримо хочеш ти цього чи ні- він підхоплює мене на руки і несе до виходу, мої погрози і удари по спині його не зупиняють, навіть не боїться що нас зможуть помітити разом, що за придурок

-Постав мене на землю

-Поцілуєш тоді поставлю

-Що?Ти взагалі без тормозів.Якщо ти досі не розумієш то я тобі нагадаю що я тебе ненавижу!

-Від ненависті до кохання один крок чи не так?

-Ах ти ж!Ану постав негайно!

Через декількохвилинних вмовлянь він всетаки погоджується, і мої хмільні ніжки опиняються на твердій поверхні, я поправляю сукню.

-Про що будем говорити?

-Я тут ні до чого!Я маю на увазі твоє звільнення.Я тут ні до чого!

-Звичайно ні до чого!Мене просто виперли з журналу через тебе!

-Я не можу тобі всього пояснити, але хочу щоб ти знала.

-Чому ти оправжовуєшся переді мною?

-Тому що ти мені подобаєшся- мені не почулося?Подобаюся?Яку б гру не затіяв цей хлопець я в це не граю..

-А ти мені ні!

-Це тимчасово!

-Які люди!Яночко!- чую голос зі спини і розумію що за мною стоїть Назар.Одна його присутність уже дратує

-От тебе ще тут бракувало..

-Ти дійсно ідіотка якщо продовжуєш спілкуватися з цим хлопцем!

-А ти я бачу наглієш- неочікуваю стає мені на захист Андрій- тобі потрібно нагадувати хто я такий?

-Мені ні а от Яні думаю було б цікаво, чому саме вона пролетіла повз свою мрію.Так люба

-Та пішли ви!

-Його батько власник нашого журналу і саме через те що ти зганьбила його дорогого синочка тебе звільнили, але я бачу що ти всетаки вирішила вибачитися як він і хотів?- оглядає мене з ніг до голови і зосереджується на моїй коротенькій сукні-  та ще й таким оригінальним способом, думаю Андрію сподобається.