5.

-Ну ця новина дійсно варта моєї уваги

-Ще б пак- напевне його забавляє ця інформація

-Цікаво а можна почути причину мого звільнення?

-Звичайно.Твоя стогоднішня стаття, точніше той про кого вона написана.

-А що ж з моєю статтею не так?

-Здивований звісно що ти це написала, я ж повірив що у вас романчик- продовжує далі

-Так чому мене звільняють- так і не розумію

-Мені подзвонив сам власник журналу і в наказовому порядку потребував твого звільнення.Та мені вдалося його вмовити не звільняти тебе якщо ти ..- і зупиняється

-Що я?Нумо здивуй мене Назаре!- відчуваю якийсь підступ

-Ти повинна публічно вибачитися перед групою, і тоді можливо тебе помилують.

-Угу...- тримаю довгу паузу переварюючи все почуте- А хрін тобі а не вибачення, я написала правду!- вже підвищую тон

-Та кому потрібна ця правда?

-Мені!А ти, ти прямо зараз хочеш щоб я принизидася?Заради чого?

-Ти дурна?Невже так важко визнати свою помилку?

-Якщо я колись допущу її то обов'язково вибачуся..

-Всього хвилина приниження і ти продовжеш тут працювати, ну звичайно вже не на тій посаді що раніше.

-Знаєш Назаре а я ж раніше вважала тебе розумною людиною.Я себе теж не на смітнику знайшла і падати нище плінтуса не збираюся.

-Яно подумай хорошенько..

-Я вже все обдумала і принижуватися не збираючя.Хочете звільняти?Та будьласка!- збираюся йти.

-Ти точно повна дурепа!Думаєш ти незамінна?Я тебе розчарую, не замінних не має ..

-Ну ось і побачим ким ти зможеш мене замінити.Арівідерчі!

Гримаю дверима якомога сильно.Назар ще щось там викрикує але нажаль його слухає лише мій зад.Всі мої думки зайняті іншим.

Дивно як всього навсього знайомство з однією людиною зможе вмить зруйнувати твоє життя чи не так?

Куди йти?Що робити?Купа питань і ні однієї відповіді.Я збираю всі свої речі в коробочку.Найважче було зняти посвідчення.Як же ж я ним колись гордилася, я ладна була все зробити щоб журнал процвітав і зараз він повністю мене розтоптав, точніше ті неблагодарні особи які вміють лише вимагати нічого не дававши в замін.

Прощатися зі мною ніхто не поспішає.Ну звичайно я ж тепер ніхто.Місце головного редактора звільнилося як і місце в ліжку Назара.Хочеться лише сказати Фас!Та мені вже пофіг.Я зустрічалася з цим хлопцем півроку і ніколи не могла подумати який він нікчемний, і якби смішно це не виглядало але мені дійсно потрібно подякувати тому хлопцю Одне він сказав вірно.Хлопець ніколи не відпустить ту яка йому дорога.

Виходжу на вулицю і вдихаю свіже повітря на повні груди.

-Ну що ж тепер я офіційно безробітна, можна себе привітати.

Попереду куча неприємностей, пошуки нової роботи, договір про відстрочку погашення кредиту в інакшому випадку поїдеш Яно назад до себе в село бикам хвости крутити!Якби це не дико звучало але це правда життя.

Андрій

Після фотосесії їдемо в студію де проводимо там майже весь день.Я постійно думаю про цю дівчину, всі мої думки там поряд.Ще ніхто так просто не динамив мене і мене це заділо.Хочеться зробити якусь подлянку щоб позлити її.Диано та останнім часом дратувати цю журналістку ввійшло у звичку.За улюбленою справою не помічаєш як швидко плине час.Відриваємося лише надвечір.

-Слухай Андрюх а що це було перед фотосесією- запитує Лео.

-Що саме- включаю ідіота який нічого не розуміє.

-Ти спілкувався з Яною

-Що за Яна?

-Тобто ти спілкувався з дівчиною і навіть не запитав її імені- і до мене лише зараз дійшло що я дійсно не знав її імені.

-Оу!То її звати Яна?Та так нічого просто ласкаво привітався

-Вона тобі подобається?

-Ти що хворий?Я ніколи не покохаю таку психопатку!

-Хм.А хто ж тобі дасть змогу покохати- випалює Дімон

-Що ти маєш на увазі.

-А те що вона ніколи не подивиться на такого як ти.І цим вона мені подобається, я ще не бачив дівчини яка б змогла так відчайдушно тебе попустити і це дуже забавно спостірігати як відшивають крутого Андрія- обоє сміються, це що плювок у мій город?

-Тобто ти хочеш сказати що я не зможу її закохати в себе?

-Саме це я й маю на увазі.- цими словами він лише підливає масло у вогонь

-А давай поспоримо - не знаю навіщо це сказав.Це рішення було спонтанне

-А ти ще той гад. Мені подобається..А давай- погоджується Дімон

-За місяць вона стане моєю!Я зроблю так що вона не зможе без мене, а потім просто відшию її при вас.Як вам таке?

-По руках.Лео перебий

-Ей хлопці ви мене звісно вибачте але я пас і не хочу брати в цьому участі.Це жорстоко по відношенню дівчини.

-Ей облиш чувак буде весело- додає Дімон.

-Та йдіть ви.

-Ми й без тебе обійдемося- додаю і сам перебиваю руку.

Ми розходимося по домах і я починаю діяти.Я тепер знаю що її звати Яна і те що вона працює.в татковому журналі, що ж це вже щось.

Година очікувань і я бачу як вона виходить з журналу.Включаю всі свої чари та починаю діяти, ще ніхто не встояв від мого погляду.Думаю що швидко виграю спір.Але вона так просто не здається.

А тут ще й ухажор об'явився та ше й ніхто інший як хвальоний Назар про якого батько мені всі вуха просвистів.Мовляв от би мені такого сина, а не на гітарі беленькати.

В мене прокинулося шалене бажання попустити його і вбити одночас двох зайців.І знаєте мені це вдається.Вони розсварилися в пух і прах!Що вона знайшла у цьому слимаку?Нічого скоро вона буде моєю, і забуде про свого Назара.

Після того як заслужено з'їдаю по пиці з'являється шалене бажання поцілувати її.Не знаю що я цим хотів доказати але здається зробив лише гірше.

Ця дівчина справжня істеричка.Потрібно терміново щось вигадати щоб завоювати її серце.

-Що це блять таке!- кричить Марк махаючи мені перед носом якимось журнальчиком.

-Марку заспокойся.Хіба це такі проблеми?Навпаки ми стаємо лише популярнішими.

-Популярність це велика кілткість хітів і фанатів а не бабів на одну ніч.І взагалі ти ж казав що завяжиш з цим то звідки ж ця дівка все це відрила.