3.

Яна.

Так а ось тут реально страшно.Невідомо що може прийти цьому придурку в голову.Ну впіймав мене дякую, завдяки тобі я не бабехнулася зі сходів а що далі.Він тримає мене в своїх обіймах і не відводить погляд, знати б ще що він задумав:

-В тебе зараз є реальний шанс позбутися людини яка стала свідком твого бурхливого сексуального життя!- провокувати його напевне не варто, але я хочу таким чином показати що не з сцикливих і на мене його чари не діють- нумо раз і проблемою менше!

-В мене є кращий спосіб!- ця усмішка, якби не знала який він насправді то напевне закохалася б.

-Цікаво, і який же?- запитую, напруга між нами лише зростає і я відчуваю його подих на собі, і тут він робить те чого я ніяк не очікувала.

Цей горе музикант просто бере і цілує мене!Цікаво про що він взагалі думав?Я навіть не хочу насолоджуватися цим поцілунком, невідомо кого він ще до мене цілував, тому відштовхуюся від нього

-З вогнем граєшся хлопче!- не показую своєї розгубленності, витримка професії

-А я люблю ігри- хитро посміхається, ну що ж виклик кинуто!

-Я нікому не програю- пропалюю його своїм пильним поглядом.

-Я теж- підходить максимально близько і шепоче заправляючи пасмо волосся за вухо.

-Ну тоді побачимо хто кого!- розвертаюся і направляюся до виходу.

-До скорої зустрічі, цукерочко!

Хоче погратися, буде йому погратися.Ще пожаліє що зв'язався зі мною.На виході бачу як на них вже чекає куча божевільних фанаток, напевно десь пронюхали що інтерв'ю буде проводитися саме тут.Вирішую прикальнутися:

-Вибачте ви випадково не "Over draiv" чекаєте?

-Так, вони зараз мають вийти.

-У-ммм, я б вам не рекомендувала зараз з ними спілкуватися вони не в собі а фронтмен так взагалі здається хворий, Боже збав коронавірус- шепочу більш тихіше і бачу як запал угасає, через долю секунди група в повному складі виходить з приміщення, і вони напевне ніяк не очікували що їхні шанувальниці будуть тікати в різні боки побачивши їх, я стою з боку і посміхаюся, вони напевне ще не вдуплили, коли фронтмен переводить свій погляд на мене я лише мило посміхаюся і машу ручкою на прощання:

-Один: нуль солоденький!

Відправляюся до журналу звітувати перед улюбленим начальством, яке вже десять разів телефонувало.Нервує?Чого б це?

-Привіт Назарчику!

-Привіт кицю- підходить і цілує- ну як там все пройшло давай все викладай.

-Ну скажімо так.Мені вдалося залишити незабутнє враження, вони мене ще не скоро забудуть- посміхаюся, а в думках так і проскакують майбутні заголовки журналу.- Назаре, це буде супер-мега крута стаття, коли ти запросиш їх на фотосесію?

-Уже запросив кицю, ти в мене така сьогодні ..

-Яка ж?

-Сексі- гарна..Може до мене?

-О ні тільки не сьогодні.В мене з'явилося натхнення написати статтю,- покидаю кабінет і на порозі додаю- з тебе фото.

Сьогоднішня шалість пробудила в мені натхнення, хочеться написати щось круте, щоб не пройшло повз інших. Цей придурок сам вирив собі могилу збрехавши про шанувальниць, адже мій друг і по сумісництві фотограф довгий час спостерігав за цими хлопцями і зробив декілька ну дуже бомбезних фото.

На наступний день я повністю зависла над статтею, дівчата щось мило пепешіптуються між собою і я не відразу помічаю що над моєю душою хтось повис.Відриваюся лише для того щоб зробити зауваження і бачу як збоку біля мене всівся цей хлопець імені якого доречі я досі не знаю і щось вичитує в моєму планшеті.

-Що ти тут робиш?

-Вирішив провідати свою знайому..Як ти цукерочко?- я бачу заздрість у очах колег, ну уявляю що вони зараз думають, спочатку боса звабила і цим самим піднялася по кар'єрній сходинці, а тепер ще й на зірок поперло.

-Супер, а як ти звалиш буде ще краще- фиркаю, але його це лише забавляє.

-Знаєш я тут подумав, може ти бісишся бо хочеш повторити ту нічку?

-Ха-ха-ха!А ти хіба її пам'ятаєш?

-Маю намір згадати.З твоєю допомогою звісно- цей погляд самодоволеного кретина, хочеться прямо зараз чимось вмазати, але стримую себе, якихось два дні і тоді сміятися вже буду я!

-Хіба що в твоїх мріях солоденький!А тепер звали нафіг, я тут на відміну від тебе працюю якщо ти не помітив.

-Знову якусь побрехеньку пишеш?

-Ну чому ж побрехеньку?Чудову історію з життя.Обовязково придбай журнал і сам переконаєшся у моєму професіоналізмі.

-Буду чекати з нетерпінням, о яблучко!Дякую- вихапує зі столу яблуко яке я взяла замість сніданку.Що ж можна ще очікувати від цього хлопця

-Хм.Голота!

Дякувати Богу він ніяк не реагує на мою репліку, лише посміхається і ховається в кабінеті Назара.Бідний Назарчик напевне ковриком стелиться перед цими хлопцями за те що вони погодилися на фотосесію.Ну нічого скоро я обнулю нас рахунок.

Коли закінчилася фотосесія я не помітила.Робочий день добіг до кінця, і я остання покидаю журнал.Та якщо я думала що всі мої турботи і пригоди на цьому закінчилися то глибоко помилялася Прямо перед будівлею стоїть круте спортивне авто а біля нього помічаю і власника який сперся на капот склавши навхрест руки.

Він що безстрашний думає якщо одів на голову кепку то його й не засічуть, я роблю вигляд що не помічаю його і йду в протилежному напрямку

-Цукерочко!Куди ти так поспішаєш?- наздоганяє і перекриває мій шлях

-З дороги- кажу поки що стримано

-Ми не договорили, я подумую що ти просто злякалася от і тікаєш- наближається блище чим змушує мене робити крок взад

-Кого тут мені боятися?Тебе чи що?

-Може ти моя фанатка?

-Що?Хто тут твоя фанатка?Хочеш правду?Та мене нудить від вашої музики і від тебе самого..Фанатка...Скоріше антифанатка!- його слова злять мене, ну не можна бути таким нарцисом.Він хоч щось далі від свого носа помічає

-Цукерочко, ти робишся така сексуальна коли злишся

-Я тобі не цукерочка!Припини мене так називати!- від його близькості робиться не по собі і тому роблю ще один крок назад і сама того не помічаю як опиняюся притиснута до його машини