24. Вигідна пропозиція

Будинок Тархоса виглядав розкішно. Було помітно, що цей чоловік любить усе помпезне. Багато що було зроблене з натуральних дорогоцінних каменів. Лілея подумала, що й сам господар має кам'яне серце. 

— Проскануйте прикраси, що на ній, – дав вказівку своїм “псам” Тархос. Враз кілька дужих чоловіків оточили її, а в їх руках спалахнули світлові палиці. Один дивився на дівчину особливо пильно. Палиця в його руці повільно рухалася від її голови до самих п'ят.

— Звичайні, — просканувавши сережки подаровані Джаєм, сказав пес, – І підвіска теж.

— А браслет? — запитав Тархос, спостерігаючи за дівчиною з-під лоба. 

Коли ж “пес” просканував зап'ясток бранки з прикрасою, та стала підсвічувати фіолетовим. Фіолетове сяйво світило наче зсередини каменю і віддавало сліпучою іризацією. Тархос всміхнувся і підійшов до Лілеї. Обережно взяв за руку.

— І що він сказав тобі про це? — всміхнувся Тархос, а потім зубами стяг з жіночого зап'ястка браслет.

— Що це звичайний місячний камінь, — з огидою відповіла Лілея, спостерігаючи за його рухами.

— Ооо, — скривив обличчя Тархос, — Не вірю, що тобі огидно від мене. Якщо ти не гидувала таким як мій братик, то я тим паче маю бути тобі симпатичним. Ти ще сама до мене прийдеш, красунечко…

— Не думаю.

— Звучиш невпевнено, Лілеє, — всміхнувся зухвалець, — Але й я поки не певен чи бажаю цього…чи бажаю тебе. Я ж теж не Джай, і в першу ліпшу бранку не закохаюся…

— Рада, що між нами присутня “взаємність”...

— То кажеш, звичайний місячний камінь, — всміхнувся Тархос одягши браслет на себе, — Тут лише два варіанти, або тобі збрехав Джай, або мені збрехала ти…Хоча, якщо хочеш знати, я думаю, що пси тільки те й роблять, що брешуть. Гав-гав-в-в, — зайшовся у лаї Тархос, зображуючи собаче скавуління. Його дзвінкий голос неприємно закладав вуха бранки і вона кривилася…– Це ж космічний камінь, кралечко. Ти не могла цього не знати. І якою ж енергією він володіє? 

Лілея мовчала. Їй не подобалася ні ця розмова, ні ця компанія. 

— Раджу тобі почати говорити, — взяв її за підборіддя Тархос, — Я не люблю, коли мої запитання ігнорують, — чоловіча рука перемістилася з підборіддя до шиї бранки. Чужі пальці нахабно впивалися в її шкіру, поки не схопили за кулон і не підтягли максимально близько до таких же чужих губ, — Якщо хочеш, можеш не відповідати словами. Можеш поцілунком, — сказавши це Тархос різко розвернув жіноче обличчя до свого пса і той без вагання вп'явся в жіночі вуста, — Ти сподобалася йому, — всміхнувся Тархос забираючи Лілеєне обличчя назад, — Думаю він не проти зробити з тобою те, що я певен, не зробив Джай, — сказав чоловік, поглянувши на одного з своїх псів, що задоволено всміхнувся і облизнувся, після поцілунку. 

— Гаразд, ці камені можуть підтримувати тепло, коли мені холодно, — відповіла жінка, губи якої досі горіли від грубого з ними поводження. “Пес” Тархоса виглядав дуже привабливо…занадто привабливо. Від цього аж трохи паморочилося в голові. Холодні очі хижо ковзали по її силуеті, готові вп'ястися в неї ще раз будь-якої секунди, — Сподобався? — помітив пильний погляд бранки на своєму “псі” Тархос і всміхнувся кутиком губ, — Калін, найкращий з моїх…ну після твого Джайчика, звісно.

Лілея відірвала погляд від Каліна і перевела на Тархоса. Їх погляди очі в очі тривали кілька секунд, після чого Тархос сказав: 

— Підготуйте вечерю, а поки геть звідси, — прогримів все ще дивлячись на Лілею, — Усі! — кинув до Каліна, який все ще залився в кімнаті. Після чого пес, скрививши обличчя таки вийшов. 

— Ця коштовність поки побуде в мене, Кралечко. То не любиш холод? — запитав Тархос сідаючи за великий кам'яний стіл. 

— Ні…люблю лиш холодного Джая, — рішуче заявила. Така відповідь змусила Тархоса посміхнутися. 

— А що любиш окрім мого брата? 

— Море…

— Чудове комбо - море і холод. І Джай, що поєднує і те і інше. Я вже придумав для тебе перше покарання, непокірна. Але це опісля…опісля того, як я оціню товар, що збираюся придбати. Скинь з себе одяг.

Така заява Тархоса змусила бранку здригнутися. Її тіло пробрав озноб. Вона нервово глитнула. Що він збирається робити з нею? Скривдить сам чи віддасть своїм псам на потіху?

— Не бійся, Лілея. Я не буду робити нічого, проти твоєї жіночої волі. Не люблю насилля, особливо сексуальне. Знаєш чому?

— Ні…

— Я сам народився від насилля. Огидне відчуття бути дитиною насилля, — скривився чоловік. А Лілеєне серце почало гатити як шалене. 

— Бачу у твоїх очах подив, Кралечко, — звівся з свого місця чоловік, – Не віриш мені? А кому віриш..Джаю? – запитав шукаючи її погляд, — Що він наплів тобі? Що я улюблений синочок, так? А може все зовсім навпаки й улюбленцем нашого батька був Джай? 

Тархос був в міліметрах від її тіла. Від нього йшов приємний запах…настільки, що Лілея навіть прикрила очі, щоб насолодитися ним.

— Аріела казала, що сином насилля був Джай…

— Ареіла?? — гучно розсміявся чоловік, знову повертаючись за стіл, — Ця жінка може сказати тобі будь-що за солодкий фрукт інжиру…чи чекай…Джай вважає, що це квітка, а не фрукт, — слова Тархоса все більше вводили дівчину у сумнів. Вона не розуміла, що відбувається з її свідомістю, адже та що разу смикалася то в сторону Джая, то вводила у сум'яття —  Скажи мені, яку першу емоцію ти побачила, коли зустрілася з Аріелою? Це був страх…чи не так? — слова чоловіка змушували Лілею тремтіти і відчувати той самий страх, — Так, бачу його у твоїх очах. Інстинкти, — стенув плечима Тархос, — Їх важко приборкати. Найсильніший інстинкт самозбереження. Перша емоція сама правдива, адже так? Аріела боїться його, і скаже все, що той хоче…

Лілея прикрила повіка і намагалася сконцентруватися на своїх внутрішніх відчуттях. Думки, як хвилі топили її свідомість переплітаючись з клубком емоцій. “Аріела боялася не Джая…Аріела боялася за Джая….”

— Що ще він тобі сказав? Можливо про те, що його тримали у ланцюгах закованого як пса? Хоча стривай….це викликатиме більше співчуття якщо це розкаже хтось сторонній. Бач, Кралечко не лиш я один думав, що він псина…небезпечна, холоднокровна…Рідна матір так думала….