8. Чотири дні та чотири ночі

Аріела приставила електронний ключ до будинку Джая, після чого замок клацнув і вона зайшла всередину. У двох руках жінки були пакети з продуктами, які випали їй з рук, як тільки Аріела побачила, що в цій оселі горить камін. Вона поспішно підняла їх, збираючи інжир, що викотився. Але пакети впали знову, коли жінка побачила перед собою дівчину. 

— Отруйна Беладонна і Благородна Мадонна… — пробурмотіла собі під носа жінка.

— Вибачте, я налякала вас? — винно сказала Лілея, збираючи інжир, який вже вдруге котився холодною підлогою. 

Аріела пильно дивилася на бранку, наче бачила перед собою не дівчину, а примару. В її очах роїлося так багато питань, але вона, поки що, не наважувалася їх озвучувати. 

— Просто в домі Джая ніколи не було жінок, — врешті пояснила Аріела струсивши головою.

— А як же ви? — привітно всміхнулася Лілея, підіймаючи останній інжир з холодного кафелю і простягаючи його жінці навпроти. 

— Я? — розреготалася Аріела, — Вибачте, моє ім'я Аріела, а ви? — доброзичливо простягла вона руку Лілеї.

— А я Лілея, бранка Джая, — відповіла та, приймаючи дружнє рукостискання.

Аріела кілька секунд стояла нерухомою. Вона мовчки дивилася на Лілею. Здавалося, що така заява дівчини привела її не просто в ступор, а в шок. 

— Вибачте, Аріело, я думаю ось ці продукти варто розкласти, — порушила гробову тишу бранка, забираючи з рук Аріели продукти. Лілея швидко все розклала на місця і знову привітно всміхнулася до гості.

— А де Джай? — наче опритомніла Аріела, — Він є в домі? 

— Ні, його немає, Аріело. Ви що не вірите в мої слова? Хоча…стривайте, я знаю як це підтвердити, — зірвалася з місця Лілея хапаючи Аріелу за руку. Вона повела її сходами вниз в підвальне приміщення, — Якщо по правді вам сказати, Аріело, то мені не подобається це місце…ну я маю на увазі підвал. Тут завжди холодно, але ми тут, щоб Ібріс підтвердила мої слова. Ви ж знаєте Ібріс? — все це Лілея пробелькотіла так швидко, що Аріела навіть не встигла ні заперечити, ні просто слово вставити. Лиш коли бранка зробила паузу у своїй промові, вона поспішно кивнула замість відповіді.

— От і чудово, Аріело. Зараз Ібріс підтвердить те, що я тут мешкаю.

Коли обоє жінок спустилися в підвал монітори відразу ринули їм в обличчя сліпучим світлом. Аріела аж примружилася, закриваючи лице руками. Ймовірно, вона рідко тут бувала.

— Вітання, Ібріс. 

— І вам вітання, Лілеє. Чим можу допомогти?

— Насправді не мені, а ось цій привітній жінці, — всміхаючись говорила Лілея, — Їй потрібно знати, хто я в цьому домі.

— Лілея увійшла в дім Джая як бранка, але зараз її статус не визначений, — монотонним голосом говорила Ібріс, а Лілея в цей час дивилася на Аріелу, що лиш здивовано кліпала очима, — Сам Джай не бажає мати рабів чи рабинь. Та, за аналізом думок та їх розмов, можу сказати, що Лілея бачить у Джаї свого коханого та…

— Ібріс, а ось це от, — ніяково перебила її Лілея, спостерігаючи за реакцією Аріели, що здавалася знову впала у шок, — Не варто озвучувати так швидко і спонтанно…Дякую за розмову, — сказала Лілея, знову хапаючи Аріелу за руку і прямуючи сходами наверх.

— Отруйна Беладонна…То ви що дійсно кохаєте Джая? — ще раз запитувала Аріела. Ймовірно, ця жінка, середніх років з пишною фігурою досі не вірила в те, що тільки що почула. Всі дні в домі Джая вона просто мовчки готувала і ніколи не заводила з ним розмову першою. Не те щоб вона боялася цього чоловіка, але явно ставилася з пересторогою. 

— А хіба ця комп'ютера пані Ібріс, здатна на брехню? — прикусила губи Лілея, — Вона лиш аналізує побачене, почуте, зіставляє факти й виводить логічні висновки.

Аріела кліпнула.

— Ну гаразд, Аріело, так я кохаю Джая.

Аріела якось недовірливо поглянула на дівчину. Вона не хвилювалася за господаря чи нову “господиню”, але її точно хвилювало почуте. 

— Скільки, ви тут Лілея? — насуплено запитала, — Точно не більше ніж кілька днів, бо…

— Чотири, якщо бути точною, — перебила її бранка.

— І ви стверджуєте, що кохаєте Джая? Чоловіка якого ви знаєте всього лиш чотири дні? — брови Аріели майже неприродно поповзли вгору, таким чином демонструючи недовіру.

— І чотири ночі, якщо ще точніше, — з хитрою посмішкою додала Лілея, від чого Аріела залилася рум'янцем, — Ні, нічого такого, Аріело, не думайте. Хоча, особисто я, — ткнула собі пальцем в груди дівчина, — Була б не проти, — підморгнула бранка, від чого в Аріели аж рот привідкрився, — Ох, Аріело, чого ж ви такі напружені? Ви взагалі розумієте жарти? — підійшла до жінки дівчина і взяла за плечі, — Розслабтеся, ну ж бо…, — привітно всміхалася бранка, — Ось так, дихайте…вдих, видих. Ви хто тут? Я так розумію готуєте їжу для Джая, — вирішила змінити тему розмову Лілея.

— А… так, — ледь струсила головою хатня господиня, а потім знову перевела погляд на камін, — Джай дозволив вам розвести вогонь? 

— Я мерзла, — стенула плечима Лілея. — А вогонь це те, що найкраще зігріє людське тіло…ну після обіймів Джая, звісно, — додала Лілея, а Аріела вкотре вкрилася густим рум'янцем, від чого Лілея тихо хихикнула собі під носа.

— Як…як Джай купив вас…він ніколи в житті не робив цього, — запитувала Аріела, але це більше нагадувало шепіт старої бабусі, якій не подобається бути в невідомості, — Ну ви, мабуть, зробили щось дуже таке…

— Ну, якщо зовсім коротко, то так. Для цього мені довелося померти, — зітхнула бранка, хапаючи зі столу один інжир, і вдихаючи його аромат. Аріела ж отетеріло стояла навпроти, випочивши темні очі на дівчину, — Я думаю Джай буде не проти, якщо я з'їм один його інжир, — всміхнулася Лілея відкушуючи плід, а Аріела лиш глитнула. 

— Себто як померти…вибачте, Лілеє, я не можу зрозуміти коли ви говорите правду, а коли ви жартуєте.

Лілея лиш всміхнулася у відповідь і вискочила на кухонну стільницю, останній шматочок інжиру жадібно дивився на бранку, відтак вона взяла той до губ і з'їла. Ноги бранки весело відбивали такт у танці, похитуючись то взад, то вперед.