Глава 1 Щоденник Хейтерші

Античат

Семюель В. Сідней          

Глава 1

Щоденник Хейтерші

Із 100 відсотків усіх бажаючих тільки 1% судилось з’їсти чарівну карту і всілякими способами стати блогером. Решта так і залишиться жувати, стануть спостерігаючими цього примарного успіху, залишившись невдахами Інстаграму, або будуть шукати та знайдуть себе в іншій справжній сфері.

Заманива ідеальність Інстаграму, котрої не існує за його межами. Бо неможливо бути завжди у фокусі, гарно нафарбованим, одягненим із пружинистою глянцевою укладкою на волоссі, казково багатим, з кучею громіздких букетів, квартир, будинків, подорожей та натертими до блиску машинами. Успішність, лоск, стратегії, продажі, маркетинг, ті що пробили скляну стелю мільйонерші та мільйонери, надумані сльози в ефірах.. Все це лише частина згаданого і необхідного у назві блогери, проте така велика суцільна брехня..

Ранок. 05:00. Знайомтесь це Анжеліка, у мережі нік Хейтерша. 5та година ранку, дівчині не спиться, вона робить записи у своєму щоденнику та скоро приступить слухати ще один курс по Інстаграму.

«Як це мені скажено все остогидло, набридло, дістало. Нещодавно я знову купила навчання по інстаграму, здається це вже 7 по рахунку, і знову проходжу черговий курс. «Обов’язково заробите, я створив цей курс з особистого досвіду, це круто, коли одразу можеш купити чужий досвід», - говорить так званий викладач. Але чомусь у нього немає освіти, вуз він залишив ще на першому курсі.

Я не люблю морозиво. Важко в це повірити, але я не розумію, чому інші люблять саме морозиво. Я його їм через шоколад. Заради нього я готова з’їсти цю масу. Або так, ще заради хрусткої вафлі, бо шоколад чи вафля такі смачні більш ні на чому не бувають, як на морозиві.

Я готова так само їсти ці нескінченні курси, аби реалізувати себе в тому, що мені так подобається. Я просто хочу виконувати роботу і отримувати за неї гроші. Я не хочу щоразу бігати за людьми і благати: купи, купи. Я люблю працювати. У тому, що люблю робити, завжди розчиняючись на тони годин праці. Я слухаю, як блогери говорять в своїх сторіз, що не хочуть працювати, що хочуть мати тільки пасивний дохід. По суті вони нічого не вміють створювати власними силами, їм добре вдається тільки продавати і балакати на камеру. Можливо, цього є достатньо? Але як же сама робота? Я звикла до того, що можу щось створити і за це я хочу певну винагороду. Бо інакше на магазин не буде грошей».

Поки Анжеліка писала у щоденнику, комп’ютер поруч неї все ще працював. Згадавши про це, вона рухнула мишкою, аби засвітився екран. Відкрила сторінку гугль. І стала писати в адресній стрічці наступні слова: курси, враження про курси, чому всім вдається, а мені ні, ненавиджу блогерів та Інстаграм. Та багато інших словосполучень. Гугль видав ссилку на один чат. Коротко було написано: Античат, чат для тих, хто купив курс у блогера в Інстаграмі і так нічого не заробив. Вона перейшла за посиланням і зареструвалась у чаті, створивши для себе нік: Хейтерша. Пару хвилин повисіла в ефірі, нікого не було, тільки декілька людей значились он-лайн. З комп’ютера знову переключилась на свій щоденник. Але писати їй більше не хотілось, вона на хвилин 15 поринула у свої думки, де все було так як вона хотіла б у реальності.

Незабаром вона почула кілька сигналів, мабуть прийшли повідомлення у комп’ютері. Анжеліка знову подивилась на екран і побачила вже багато повідомлень у чаті.

Личинка Ящірки пише… Тріна прокоментувала відповідь. Льолік надіслав реакцію на коментар. Муфточка для Йоги відповіла:

- Мені це все нагадує, як у школі я прийшла у нових балетках. Ну тоді рідкість було купити нормальне взуття, а ще на мою ножку балерини. І одна чувіха з класу підходить до мене. Вона була така собі жирнувата, типо завсегдатайша усіх балачок, і каже: нові тапки купила? Ну я така не здрейфивши: так. Вона: почом брала? Так от її образ так в’ївся, до цих пір пам’ятаю, ну взагалі вона була не зловредна, нормальна чувіха. Тільки та сценка. Мені це все нагадує і асоціюється з цією блогершою, у котрої я зараз купила черговий курс.

Личинка Ящірки, нарешті, завершила своє друкування і відправила текст, але він був не таким довгим, як вона його друкувала 15 хвилин:

- Я купила те, що називається особистий досвід, казали, що такого більше немає.

Включився Льолік, вочевидь, довго перечитував всі ці повідомлення, котрі з’являлись у чаті з ядерною швидкістю:

- Я купив те, що він створив у себе на колінці. Він так сказав після вебінару у себе в сторіз. Знав би раніше, що це створене на колінці, напевне, побоявся купувати цю маячню. А так, діло вже зроблене. Єдине, що мені подобається, що я виконую завдання, і це мене розвиває.

Першою реакцією Анжеліки було: що це таке? Що за маячня? Чому вони всі пишуть масово про курси? І пишуть те саме, що думаю я.

Вона стала строчити своє привітальне повідомлення, щоб привернути увагу, і побачити реакцію. Нік Хейтерша, висівший також он-лайн, включився.

Хейтерша:

- Привіт усім! Я підстригла усі бабусині лілаки, щоб зробити фото для Інстаграм. Їх було десь кущів 50, але фото не дуже вийшли.

Тріна:

- Що ти маєш на увазі ти зрізала усі квіти? І що тобі за те було?

Хейтерша:

- Так, заради контенту. Дещо таки було.. Про те взнало все село, але дід був непроти. Він сказав, що лілії і так йому смерділи, то добре, що я їх використала. Але тітки дуже кричали на мене. Сказали, щоб я більше до діда не приїзджала. А дід сказав, щоб вони більше не приходили до нього і що хату він перепише тільки на мене.

Проходила Повз:

- Це просто жесть! Зараз усі вдавляться аби зробити контент для Інстаграм.

Хейтерша:

- Я сама не зрозуміла спочатку, що я роблю, зрозуміла тільки, коли в моїх руках була величезна охапка лілій і я їх фоткала вже півгодини. Я просто купила курс, а там було домашнє завдання. Скласти мудборд і зробити фото.