Розділ 6

Олександра

   Гарячі губи лишають ніжний, майже невагомий поцілунок під ключицею, а я вже тремчу від першого майже невинного дотику. Міцні руки притискають мене за талію до оголеного торсу. Хапаю його за плечі та закидаю голову назад. Він реагує миттєво та починає пестити шию вологими поцілунками, розганяючи тремтіння по всьому тілу. Права рука опускається нижче та стискає мою сідницю, а зуби – мочку вуха. З горла виривається стогін.

- Ти впевнена? – пошепки хрипко запитує .

- Як у тому, що ранок завтра не настане, якщо ти не роздягнешся. Ні в чому ще не була так впевнена.

- Тобі обов’язково саме зар…

- Заткайся.

   Стаю навшпиньки, відхиляю голову та сама впиваюся у його губи. Крихітні електричні імпульси біжать від губ до плечей та спускаються по хребту, ноги починають підкошуватися, а руки тремтіти. Ліву руку кладу на його плече біля основи шиї, а праву запускаю у його волосся на потилиці і одночасно маленькими хиткими кроками підштовхую нас до ліжка.

   Падаємо на прохолодне простирадло, я навалююся зверху, не розриваючи поцілунок. Він впивається пальцями в мої стегна, а своїми робить інстинктивний поштовх,  перевертає мене і тепер зверху він.

   Тремчу. Надто жарко. На мені лише білизна, на ньому джинси. Але і цього здається забагато. Протискаю руки між нашими тілами та гарячково починаю розстібати його штани. Перший ґудзик є, блискавка… Де блискавка?

- Ти очманів? – обурююся, розриваючи поцілунок.

- В чому справа?

- Ти хіба не знав, до чого готуєшся? Як я маю залізти тобі в штани? Який ідіот робить на джинсах ґудзики замість блиск… 

- Заткайся.

   Тепер він закриває мій рот черговим поцілунком, а лівою рукою розстібає кляті штани. Нарешті! Стягую непотрібну річ по його стегнах своїми ногами. Він знову втискається в мене. З нього виривається зітхання, яке схоже на глухий стогін. Низ живота нестерпно тягне від відчуття його тіла та збудження, що втискається в мене. Намагаюся вгамувати це відчуття та рухаю тазом, щоб створити тертя. Дихання частішає і я не можу зупинитися, тілом розливається тепло та незносне бажання не припиняти звиватися під ним.  Але він знову хапає мене за стегна, припиняючи мої рухи, та трохи відсторонюється. Відриваю від нього губи, відкриваю очі та зустрічаюся з зеленим поглядом.

- Я вже не зупинюся.

- Тільки спробуй, Вітецький!

   Він нахиляється до мого вуха, щоб щось сказати, але до мене долинають лише якісь  нерозбірливі звуки, які перетворюються на остогидливу попсову пісню. Що за чортівня?

   Різко розплющую очі та сідаю в ліжку. Ковдра спадає з оголених грудей. Вимикаю клятий будильник. Спеціально поставила на будильник цю пісню, щоб було бажання швидко вимкнути. Сьогодні ж зміню мелодію.

   Тіло горить, розпалене настільки, наче усе відбулося секунду тому наяву. Сон як рукою зняло. Бісові спогади! Скільки ще цей гад буде мене мучити? І треба ж було зустріти кілька днів тому його батька?

   Шарудіння збоку привертає увагу. Чорт! Геть забула про нього. Що ж, своєчасно він тут переночував. Зважаючи на те, як почався ранок, відволіктися та зняти напругу не завадить.

   Стягую з Макса ковдру та погладжую його стегно. Ворушиться. Підіймає чорняву голову і щось невдоволено бурчить.

- Спляча красуне, підйом! – нахиляючись, шепочу йому у вухо. - Я в душ. Чекаю тебе через дві хвилини з готовими до демонстрації особливостями ранкової фізіології вашої статі.

­- Сексистка, - стогне, - Саш, будь людиною, дай поспати, - дивиться одним оком на електронний годинник на комоді, та падає знову на подушку, - ще й п’ятої ранку немає.

- Ти, коли вчора до мене йшов, реєструвався на рецепції? Оплачував номер? Хм… Не схоже, що у мене тут готель, правда? Не прийдеш – і сама впораюся. Але тоді на сніданок не розраховуй.

   Не чекаючи відповіді, відкидаю ковдру та голяка прямую у ванну. Я не соромлюся свого тіла. Воно у чудовій фізичній формі. Але інших комплексів вистачає з головою, аби поганити собі життя дурними думками.

   Заходжу до душової кабінки, налаштовую воду на потрібну температуру. Стаю під теплі струмені, підставляючи обличчя.

   Відчуваю рух прохолодного повітря і за мить до мене ззаду притискається Макс.

   Демонстрація фізіології проходить прекрасно. Макс - чудовий коханець. Вправний та уважний. Але секс – це єдине, що нас пов’язує. Він чудово знає умови та правила: без побачень, без поцілунків, без обіймашок, без інших партнерів. Лише фізіологія. Буде надто нав’язливим – доведеться прощатися. Я знаю, що він хоче більшого, натякає кожного разу. Він старший від мене на шість років. Йому вже тридцять, тому часто, наче б то між іншим, говорить про плани на майбутнє, сім’ю та дітей. Мені це не потрібно. Я не дозволяю собі обтяжуючих факторів у формі відносин. Для них потрібні почуття,  а таку екзотику я собі більше не дозволю ніколи. Я не зможу згрібати себе по частинах через чоловіка ще раз. Просто не зможу. Але й бути тією, хто розбиває чиєсь серце, я також не хочу.

    Макс ще в душі. Прямую на кухню готувати сніданок. Вмикаю чайник. Заварюю каву та чай.