11.14

АННА

Довіритись собі було найважче, однак, зброївшись люттю і рішучістю, обережно ступила у непроникну темряву. Зір Сови не надто допомагав, але обриси двох постатей просто серед площі розрізнити зуміла. При чому одна з них була мала й чотирилапа.

"Нейра! - З жахом усвідомила про себе. - Але, звідки?!"

- Не чіпай її! - Гаркнула суворо наскільки змогла. Худа й висока жіноча статура, яка щойно була нахилена над вовченям, різко вирівнялась, завмерла, але одразу ж знайшлася.

- А то що!? - Запитала з єхидством, виказуючи свою безстрашність, і залилася сміхом. Схоже їй було весело. 

Невідомо від чого, повітря навколо сколихнулося, пітьма прорідилася, й тепер чітко було видно шановну Гостю.

- Вона безневинне створіння, а сила її всього лише дар, яким ти не заволодієш. Ти це знаєш не гірше мене, Мелітано.

Сміх Відьми роздався глухим громом над головою й закінчився на невизначеній висоті.

- Ти забула про накопичувачі, люба сестрице. Хоча... зараз ми й це перевіримо. Ходи сюди, безневинне створіннячко. - Мелітана опустилась навпочіпки і протягнула до вишкіреного малого перевертня руку. В її долоні тьмяно блиснув срібний пилок.

Було видно, як вовченя спершу сахнулося, а потім все ж, з обережністю принюхалося.

- Втікай! - Гримнула Саян, сподіваючись на кмітливість дівчинки, а сама випустила у Відьму потік сліпучого полум'я.Краєм зору Анна спостерігала за новоутворенням мороку обабіч парку, в якому не бажала натрапити поглядом на мале вовчисько. Звіра не було. Тепер варто було б зосередитись на поєдинку.

Світлу магію зупинив щит з темряви. Кілька секунд злиття потоків не припинялося, однак Анні вдалося продирявити захист Меліти. Для цього довелося скористатися, окрім бойової магії, даром Далі. Вітрюган зірвався раптово. Холодний потік вмить розігнав скупчення тяжкого диму, що Відьмі явно не сподобалося, зате вони знову побачили обличчя одна одної: гістя мала вигляд злодюжки впійманої на гарячому, сповнена відрази й ненависті. Та роздивлятися її емоції Саян не мала ні бажання ні, тим більше, наміру. Шмальнувши потоком густого вогню, перейшла на пульсари.

Раз по раз полум'яні викиди Наступниці змінювалися то на гострі, як тонке лезо, крижані уламки, долітаючи майже до горла Темної, то на вогняні стріли, які та відбивала більш вправно. Вітряні потоки різної сили  лише раз збили Меліту з ніг, та вона, швидко оговтавшись, відповіла вогняним батогом, що впав прямо перед ногами суперниці, так і не долетівши до цілі. Отримавши в плече стрілу зіткану з криги й полум'я в огранці власної пітьми, розгнівана чаклунка пустила в хід всю свою темряву, яку зупинити виявилося не так вже й проблематично. Єдине чого не вистачало – води. Тієї самої в'язкої рідини на яку так розраховувала Анна.

Раптовий вибух в небі змусив підняти погляди обох – перший залп салюту розсипався на темному полотні яскравими блідо-рожевими зорями, залишаючи за собою тонкі витки доріжок. На частково освітлене обличчя Відьми повернувся вигляд втіхи. 

Раювання їй – не світить!

Анна знову випустила вогонь по зубоскалячій суперниці але вперше отримала належну відсіч. Морок поглинув полум'я і майже торкнувся чола. Мало того, дим згущався навколо її ніг, стягуючи холодом ступні, а потім до вух принцеси долетіли ще й заклинання Темної. Слова чулися в шелесті листя, з вітром, що не втихав, навіть в сніжинках, які повільно опускалися згори осідаючи довкола. Відьма активовувала закляття передачі душ... Але... чого саме зараз? Адже ймовірність підтримки Наступниці драконами більша, аніж прикриття вибухами салюту.

Те що наразі відбувалося позбавляло змоги тверезо думати. Намагання сконцентруватися для надання достойної відповіді забирали силу фізично. В голові крутилася думка лише про озеро з магією Ернса і питання щодо досі відсутньої допомоги Фат'єра. З ним тільки щось сталось! Він би не зміг зрадити! Клятва його знищить!

Між тим, темрява підступала ближче, куйовдячись, стрімко зростала стіною вверх і вже за кілька секунд за спиною відчувався потусторонній мерзенно-пронизливий холод.

"Анно!" - Раптовий рев Ернса в голові викликав незначне запаморочення і Анна вперше похитнулась.

"Аріане! Сховай всіх!"- Метнула думку одночасно з пульсаром світла. Згусток кинутої енергії мав би на якийсь час засліпити Відьму, і тоді б вона спопелила її полум'ям, та голос Аріана в голові позбавив уваги й стійкості.

"Ні!" - Мов кувалдою пройшовся гнів Аріана по мізкам. Біль пронизав скроні і світ пішов обертом, випущена магія не дістала ціль, полетівши кудись в простір. В ту саму мить бахнув наступний залп, небо осяяло тисячами полохливих міражних ластівок, які розліталися в усі сторони. Разом з ним єхидний сміх Темної ввалився в вуха раптово й звідусіль.

 Хвиля хихотіння проникала під шкіру колючим дротом, в результаті ноги підкосилися, а оглушливий вибух, що стався на долю секунди пізніше феєрверка, під власними ступнями, полонив своїм мороком. Кисню в грудях, в прямому сенсі, не стало, його замінив удушливий сморід смертельного яду, що пропікав легені наскрізь. Збагнути що сталося зуміла, але захиститися вже ні. Мозок поступово дерев'янів.

 Анна простелилась просто на землі, серед щільної кіптяви навколо себе. Лише очі ще зуміли вгледіти в кінці високої труби густого диму двох Драконів, що злилися в мертвій хватці один одного, в глибині зоряного неба. Чорний і сталевий ящір ніби виривали один одному серце...

 Якусь хвильку зір передавав інформацію мозку, та лишень хвіст сталевого черкнув по шиї чорного, серце кольнуло, й світ ніби зупинився. Коротка мить страху і повне умиротворення...

ЕРНС

Ернс вискочив з порталу якраз, коли Відьма окутувала мороком Саян. Не вчасно але виставив перед Анною захист, об який пітьма розбилась шумом морської піни й відповзла до ніг своєї володарки. Оцінку ситуації давати було ніколи, хоча й оцінювати було нічого – все це становище... оманливо було припускати перемогу Наступниці, статуру якої він ледь розпізнав за ширмою густого чаду. Важка атмосфера виїдала очі, навіть подих довелося затамувати. Перебувати у чоловічому тілі було вкрай важко, до того ж небезпечно. Та й Арагорн вже давно воліє показати свої пазурі, розкласти крила, проте найбішим його бажанням було забрати подалі звідси свою Наступницю.