11.13 Бій

АННА

Вийшовши з порталу, Анна на мить зупинилася. В залі – щось не так. Той самий ліс, галявини, квіти в повітрі, ті самі гості, але... Як не намагалася роздивитися, розгадати те спотворення реальності так і не зуміла. Повільно рушила з кутка, прикритого рослинністю, в сторону виходу. Рінерри ніде небуло. Кілька довірених лордів також були відсутні. Намагання позвати їх на ментальному рівні закінчилися нічим. Дракони не відповідали.

"Фаатуме!?" - Безнадійно покликала, от тільки думка повернула до власниці. Коли ж і Аріан не відповів, прийняла той факт, що серед гостей є сильний менталіст, а від так, зв'язок обірваний.

Невже Відьма має спільника?

Крутнулась навколо себе, пропалюючи поглядом простір, та з рідних – нікого. Ні! Стоп! Крістіана з Графом щойно мелькнули перед очима! Ось тут, навпроти неї!.. Але зараз їх не має!.. Хтось грається маревом... Запускає ілюзію ховаючи щільний міраж своїм не менш непроникливим. І робить це навмисне, а головне дуже вміло...

Серце стиснулося в маленьку грудку, емоції піднялися всі скопом, та найяскравішою з них була лють. Здатність логічно мислити затормозилась, єдине прагнення було розірвати все це павутинне плетіння одним махом, в бажанні переконатися що всі живі!

На задвірках свідомості виникла думка дочекатися Ернса, та перед очима закружляла одинока сніжинка. Емоційна напруга давалася взнаки. Саян, не обмірковуючи більше, кинулася до виходу. 

Одразу за дверима увагу привернула щільна темрява. Вона вповзала у відчинене вікно суцільним полотном від чого в голові почали виникати найгірші із усіх можливо виниклих подій. Втримати ноги на місці вже було несила...

...

Кількома хвилинами раніше...

- Рейне!  - В швидкому погляді матері майнув подив з тінню остраху, але менше ніж за мить її вуст, як і вуст її компаньйонші, торкнулася м'яка посмішка в подобі соромливого розуміння молодих. - Я не хотіла вас турбувати, присягаюся! І все ж, вас вже зачекалися гості.

От тільки імператриця мала здатність розуміти все без слів – вона люб'язно підштовхнула молодят до фуршетного столу, красиво вклинившись між них. Так і хотілося подякувати матері за цю просту хитрість роз'єднання.

Меєра прекрасно справлялася з відведеною роллю, але обіймати її - це занадто навіть в цій ситуації. До того ж, всі його думки були на іншому кінці материка, з єдиною коханою.

- Невже ситуація настільки хитка, що схоронити Маргарет виявилося єдиним правильним рішенням?

Запитання в спину вибило з тіла дух, долоні пропекла енергія полум'я. Рейну довелося стиснути кулаки, аби не шмальнути вогнем в того, хто це ляпнув. Він повільно повернувся. Тріальд стояв за крок від нього, мав вигляд самовдоволеного хижака, проте погляд його був зосередженим і хитрим. 

Все що зробила в цей час Ліана, це передала псевдонаречену в руки своячки. Окинувши поглядом ближніх присутніх, хотіла вірити, що цього ніхто з них не почув, та все ж два слизькі погляди на собі вловила.

- Рейне, - ступила до сина так, аби чув лише він, - тобі варто приділити увагу своїй коханій. Сподіваюся лорд зуміє прийняти той факт, що був запрошений лише у якості свідка на обряд шлюбної церемонії. Та якщо вже ви, Дейре, виявили бажання явитися сюди, в палац, до того ж зі своєю єдиною... Сподіваюся, вам не складе труднощів поводити себе достойно?.. Інакше, вам доведеться перепросити, у мого сина, єдиного спадкоємця корони, та його істиної, обраною не ким іншим, як самою Долею, за свій ганебний вчинок стосовно Маргарет, а тепер ще й брехню що злетіла з ваших уст?

Дейр помінявся в обличчі, та вишкір з лиця його не зник, якщо не вважати сіпання кінчиків губ. 

- Леді Ліано, не личить вам брехня. До того ж... - Він окинув поглядом зал. - Зі мною тут погодиться більшість, якщо не всі! З самого початку церемонії з сином вашим була присутня ця особа, а не справжня леді Маргарет, яку Саян сховала на іншому кінці планети, аби тільки вберегти дівчинці життя!

Ліана кинула швидкий погляд на сина, котрий все ще стояв поруч. Його нечитаний погляд, кам'яне обличчя... Вона поспішила взяти його за лікоть, та він, пропри її намагання втримати його, швидким кроком наблизився до Тріальда.

- Я чекаю ввибачень! - Прошипів в обличчя Дейру, вже ледь стримуючи свого лускатого..

- Їх не буде. Правда має бути відома всім. - А потім він ткнув пальцем у фальшиву Марго. - Ця дівчина є твоєю дружиною, але не Маргарет. Вона більше не терпітиме життя в неволі. Маргарет обрала вірне рішення і саме зараз, гріє моє ложе в моєму палаці. До того ж становище імперії настільки хитке, що навіть бажана Пфовелителем підтримка Короля його не врятує. Імперія напередодні хаосу!

Він хотів ще щось сказати, та не розраховував на різкий темперамент юнака, бо саме в цю хвилину отримав удар під дих, який відкинув його через всю залу. Підперши спиною стійку з шикарним вазоном, Лорд отримав ще й саму рослину на додачу. 

Неквапливо підійшовши до Тріальда, Рейн присів поруч, ткнувши у нього пальцем.

- Ти не смієш навіть в уяві чіпати мою дружину, ганьбити та обмовляти Імператора і Її Величність! Імперія настільки стійкою не була навіть за часів мого діда! Ти станеш на коліна сам! Тут і зараз! В присутності всіх! А завтра подасиш у відставку!.. Ну!?! - Гримнув на весь зал, викликаючи в того судому на обличчі.

Прикуті погляди блиснули більше цікавістю ніж ляком, та ніхто зі свідків не осмілився зрушити з місця.

Підвівшись на ноги, Тріальд презренно глянув у вічі юнака, пожував власний язик, знаходячись в глибокій задумі, і видавив короткий смішок.

- Користуючись правом, даним мені з народження, я наказую тобі залишити стіни цього палацу! Негайно! - Палець юного повелителя вказував прямо на вихід, а сталь в голосі була відчутною настільки, що навіть ближні родичі не насмілилися кліпнути, не те щоб стати поміж них.