11.11

Кілька не довгих хвилин Анна сиділа біля біля доньки, до болю закусивши губи. Вона їй потрібна була зараз в залі, аби тримати Відьму в полі зору крізь простір. На короткій відстані Маргарет могла бачити очима чаклунки. Задля контролю і розуміння дій тієї. Та "захист", який дівчина зажадала від Рейна, і в результаті отримала, був згубним для неї самої. Він зробив її не "захищеною", а ще більш вразливою.

Задум Саян з самого початку йшов коту під хвіст.  

"Звідки вона дізналася?.. - Крутилося в голові Наступниці. - Продумати все, окрім клятого захисту...  Я мала б з нею поговорити про це...  Я повинна була розповісти, підготувати..."

-Анно, що з нею? - Повторив своє питання Повелитель вже зовсім тихо, явно не розуміючи причини її бездіянь. Два молодших Ернса стояли осторонь, але не менш бентежливо спостерігали за її безсиллям.

Саян підвела очі і зустріла проникний погляд Його Величності. Без виклику. Без страху. Але рішучості у ній зараз було – хоч відбавляй!

-Її потрібно переправити до схову. - Мовила спокійно, без тіні сумніву.

-Але ж ти... 

-Так. Але чим довше вона тут залишатиметься тим вразливіша ставатиме емоційно. - Багатозначність фрази вибила з них дух. Всі три Ернса чітко виразили шок. Як один повтикали в лежачу дівчину свої кілки-погляди, важкі і дебелі. Між тим Анна продовжувала говорити, не звертаючи,  на їх реакції, уваги.

-Рейне, ти мусиш повернутись. Її місце замінить... Місіда. Вони навіть без магії мають схожість. Залишитися непомітними зниклими з власного свята не вдасться, тому... за пятнадцять хвилин я чекаю твоєї появи тут. На відстані Маргарет прийде в себе, а на самоті іще швидше відновиться...

Рейн хутко кивнув, і знову підняв дівчину на руки. 

-Айрене, я попрошу вас повернутися в зал. Ніхто не повинен здогадатися про відсутність, а також підміну, Маргарет. 

Такого розкладу молодший брат Повелителя не чекав, це було видно по тому, як він зиркнув на Аріана, та коли у відповідь отримав від нього кивок, й сам повільно кивнув, і, не сперечаючись, полишив коридор, звернувши у тому ж напрямку звідки прийшов сюди. 

МЕЛІТАНА

- То хто ви? Таємничий лорде? - Крадькома пошепки запитала Меліта, як тільки динаміка нових ноток наросла.

- Я? Хм... всього лише лорд Акхін. - Підморгнув їй по змовницьки не ховаючи свою спокусливу півусмішку і вже більш серйозним тоном додав: - Замісник імператора південної частини континенту.

- Невже?.. - Захопливо і водночас вдумливо протягнула чаклунка. Але її співбесідник не дав часу на роздуми. Приклавши палець до губ вказав поглядом на відображення двох світил на маревній траві, яка поступово зникала, а на її місці проявлялася тонка, гладенька іскриста крига поверх блакитного озерця серед якого вже стояли дві подружні пари.

Легка музика змінилася і обидві пари закружляли в танці.

- Які вони прекрасні... - Почулося жіноче з-за плеча.

- Особливо Маргарет з Рейном. Кажуть, їх благословила сама Далі і...

- З чого б це? - Не втрималася від питання чаклунка, недослухавши молоду драконицю до кінця.

- Рейн син вогняного Дракона, а Маргарет - Джерело вогню та...

-Шшш... Досить балачок. - Сварливо зауважива поважна дама позаду тих, з докором поглянувши на язикату молодь.

"Джерело вогняної стихії??? Оця вискочка!? Звідки?"

- Хто вона? - Протягнула вголос Меліта.

- Вона - молодша донька Наступниці. - Сіпнулась, від неочікуваності почути над вухом чоловічий голос. Праворуч від неї стояв високий темкосий чоловік якого хвилиною раніше тут не було. Вона прослідкувала за його поглядом – дракон невідривно з явним захопленням слідував зором за першою парою. - А он та – старша. Якщо вірити пліткам - їй підпорядковуються стихії Води й Землі. - Його погляд переметнувся на іншу пару, ковзнувши по світлокосій нареченій, і повільно повернувся до чаклунки, що вражено лупала до нього очима. - А імператор, до вашого відома, єдиний вогняний зі свого клану.

Для чого він це зараз їй сказав? Недовіра змішалися з заздрістю, зір відслідковував рухи м'язів обличчя здорованя навпроти, а лють скувала горло. Не бреше. Темрява кольнула в пальці рук. Захотілось когось зззадавити!.. Як? Як так могло статися, що всі ці роки вона не відчувала цих... Джерел у вигляді людини? Злість зірвала її з місця. Танцю молодят вона більше не бачила, шукаючи в натовпі свого мага. Раптово знову змінилося освітлення, але музика продовжилася.

- Мелітано, куди ж ви? - Поперед неї, ніби з землі, виріс той самий здоровань, який щойно розповідав про доньок Саян. Їй схотілося відштовхнути його, вдушити своєю темрявою, що вже сочилася з-під нігтів, та... свідки. Їх повен зал.

-Пробачте, та мені необхідно відлучитись. - Ввічливість в голосі, при всьому намаганні, не проявилася. Навіть навпаки, тембр втратив всю свою звучність, ставши хриплим і глухим.

- Не варто. Я вас розумію. - Він м'яко розвернув її назад. - Ніхто з нас не знав про їх існування до моменту заручин малого Ернса з Її норовливою дівулею. Потанцюймо. Я багато цікавинок розкажу про цю гонорову, розпусту дівку...

Обличчя сіпнулося в подобі усмішки. На його слова хотіла б зреагувати правильно, та жовч роз'їдала з середини закріплюючи ненависть на обличчі. Поки він розповідав про якусь там сутичку Саян з якимось Тріальдом, мозг вправно шукав виходу зі складеної ситуації. Мало ймовірно, що її не заманили в пастку. Два Джерела і замісниця Богині... Ха! Як чудово все сплановано. Цікаво ким?.. І головне Саян – вона мала вигляд щасливої, недоторканної! Тільки зараз мізки почали фільтрувати всю інформацію і картини буття – це пастка! Сільце для неї, відьми!.. 

Потрібно було негайно запастися магією хоч одного лускатого! І без "навіщо"! Магія драконів дає можливість чути крізь стіни, і бачити далеко. От тільки як? 

План дій прийшов несподівано та блискавично вписувався в її задум. Звабити. Вона неквапливо зупинила їх танець, звабливо облизнула вуста, провела пальцями по оголеній верхній частині грудей і поскаржилась на легку втому, натякнувши на усамітнення за межами палацу. Чоловічі очі блиснули голодом, хтивий погляд його пройшовся жіночою шийкою й зупинився в пір'ї декольте.