11.10

АННА

Її очі іскрили! Груди темної красуні здіймалися високо і часто. Це збудження не віддавало тривогою, навпаки, хоч і робило її натуру тонкою, навіть ввижалася ледь видима, чисто жіноча вразливість, але в ньому однозначно відслідковувалася хижа незламна воля чаклунки. 

Та чого тут дріб'язкувати? Від неї так і дме пиха! Вона задихаєся від щастя! Сміливо можна передбачити її готовність прийняти удар! Відьма готова до двобою! Вітор явно мав рацію, у своїх здогадках. Як і всі навколо: Відьма – вичікувала, і ось плід її чекання стоїть перед нею, цілий і неушкоджений!

Анні несвідомо закралась думка: чи не поспішила вона, зі своїми планами очищення світу на шляху до безмежної волі? 

Але слідом потішила себе помислом: Відьма готова до двобою, не бою. Якщо йти суто по плану, то ймовірність того, що завтрашній день прийде без Темної і її прихвостня, є цілком реально. 

Судження про підтримку Мелітани альянсом, відпали самі собою. Це було видимо і безсумнівно особливо зараз. Жоден чорномаг з союзу не перетнув кордонів імперії. Всі вони залишалися на своїх територіях попри реальну можливість явитися в Даргені в надважливий для Ернса день, аби, якщо не зупинити укріплення його роду на престолі, то хоча би перепаскудити всю шлюбну церемонію майбутнього нащадка імперського трону. Маги утрималися від цього одностайно. Спершу були міркування про можливу "підставу" з їх сторони, зраду хибкому миру "триматися осторонь", та тепер, у цю хвилину, всі "можливо" самі по собі звільнили місце конкретним думкам. Та й самі переговори з магами відбулися, хоч і без її, Анни, участі, та, за словами Аріана, на більш-менш належному рівні. 

Анна змусила себе не відвести зір. Зуміла витримати її пожадливий погляд і навіть дати м'яку належну відповіть.

- Сьогодні ви гостя Імператора... Та все ж, я рада нашому з Вами знайомству. - М'яка усмішка і чаклунка відобразила її саму, всміхнувшись не менш таємничо.

- Хм...

- Кхм... - Ернс, як завжди вчасно, звернув увагу на себе. - Ви без Його Величності?.. Короля! - Уточнив, побачивши, як стрімко поповзла брова чаклунки вгору.

-Ах! Так! - Вона вдала сум, глибоко вдихнувши. - Він раптово занедужав. Ця переміна клімату не йде на користь любому дядечку... Тиск зашкалює... В його віці варто вже б поберегтися і віддати трон синам чи своєму приємнику, та дядько чекає слушної нагоди, одягти корону... мені. - Мелітана спантеличено розвела руками, ніби щойно дізналася думку монарха.

- І що ж Ви?..

-На жаль, його, звісно, я до сих пір в пошуках достойного нареченого, тож... - Повела плечима по завершенні своєї брехні, і розплилася в кривій усмішці, зруйнувавши всю красу свого порцелянового личка.

- Міледі... - Лорд Акхін впевненою ходою наблизився до чаклунки, велично схиливши перед нею голову. - Я тут краєм вуха почув, що ви в пошуку достойного? Цікаво, чи підійде моя кандидатура на роль спутника по життю?

- Ах... Н-не знаю, лорде... ем... -Вона бігло пробіглася по ньому очима, ніби навпомацки помацавши міцну статуру чоловіка. Тінь страху таки мелькнула в її очах, та Темна хутко заховала його за примарною бентегою соромливої радощі.

Це подіяло на Анну по своєму: полегшення від цього не було, але тісно стягнену, до цього, пружину послабило і тепер вона могла хоча б дихати.

- Нуу... тоді, хоча б на цей вечір? Може, перевіримо? - Між тим наполягав Акхін і, підставивши тій свій лікоть, зовсім неспішно повів до столу, де зібралося більшість драконів, вливаючи у жіночі вушка потрібну інформацію. - За годину в околицях міста буде гучно – салют в честь нашого славного принца і його новостворену сім'ю. Палац випустить першу сотню вже за кілька хвилин від початку балу. Повелитель з Імператрицею та Наступницею спостерігатимуть з вулиці, майданчик розташовується поруч он того балкону. Я запрошую й вас скласти нам компанію... - Останні його слова вже зливалися з нотками ненав'язливо легкої музики, тож, відповідь Мелітани вона не почує, але впевнена, відчує на собі. Зовсім скоро.

Спостерігаючи за вальяжною ходою відьми, жоден з винуватців сього дійства не звертав уваги на Маргарет, стан якої з кожною хвилиною погіршувався...

Хвилини до першого танцю молодого подружжя промайнули в аурі спокою зовні, але напруга поміж господарів посилювалася до болю в кістках, фізично відчувалася і Саян, і Ернсу. Спостереження очима охорони теж нічого страшного не передбачувало, але те щось витало в повітрі ледь чутним димком, від чого ставало не затишно.

Арсен перший звернув увагу на потугу зобразити щастя, мовивши коханій на вушко, як вона виглядає зовні і та внутрішня пружина все-таки лопнула, зумівши послабити нерви. Вдих... видих...

І ось ‐ світло в залі змінилося на глибоке блакитне і глашатай оголосив відкриття балу. Такі собі уявні півсутінки дали змогу Відьмі почуватися ще більш комфортніше, це було видно по тому, як вона розправила плечі.

Перший танець і обидва подружжя зайняли свої місця в центрі зала. Всі присутні застигли на місцях, споглядаючи їх перші плавні рухи. Кілька недовгих хвилин ніжної мелодії і прекрасного танцю... Бо далі щось таки сталося.

Маргарет буквально повисла на шиї Рейна і той просто обхопив її за талію, втримуючи поруч із собою. Якусь мить Анна вагалася чи варто виявляти тривогу до стану дівчини, а потім на середину залу вийшов Айрен Ернс зі своєю компаньйоншею, всі ахнули, товпа прийшла в рух і в цей момент Рейн згубився серед своїх.

- Арсене? - Анна озирнулася довкола та в цю мить її хтось потягнув за лікоть.

- Що сталося? - Намагалася вирватися з рук Аріана, котрий мовчки,  ледь не силоміць, тягнув її за собою до найближчого проходу де ілюзія була пошкоджена, та Лірлі, яка була вже поруч, швидко її відновлювала.

Швидкий косий погляд на Імператора, ніби бажала пересвідчитися що це дійсно він, і мигцем прошмигнула повз сувору одноплемінницю дракона. Тривога, ніби невидима зміюка, тугим кільцем осіла на її шиї, і безщадно давила, не залишаючи можливості наповнитись киснем. Наспіх озирнувшись назад побачила, як зал прийшов в рух – пари кружляли в танці. Вона навіть угледіла, з-за чийогось плеча, перекошену міміку Меліти у обіймах одного з лускатих, та гаяти, можливо, дорогоцінний час не стала.