11.6

Мелітана стояла в святилищі поперед всієї знаті, під руку з самим Орімом – Королем білих земель, двоюрідним дідом Саян. Схоже, що ця сухоребра Скіпка навіть не знає хто на неї дивиться, бо її чорнильні очі вишукують контакту серед двох пар офіційно назначених свідків.

Зробивши свої висновки, принцеса без вагань пройшла повз неї і зайняла місце в храмі згідно статусу і рангу - в перших рядах світської черні. Колючий погляд на своїй щоці відчула тільки по завершенні древнього ритуалу. До того всю свою увагу Анна присвятила донькам. Вони її світ, який сьогодні збиралася відстояти ціною власного життя. Тож вона насолоджувалася, можливо, останніми хвилинами їх, безмежно красивими обличчями, витонченими рухами, ідеальними постатями. Хай і зі сторони. Тепер уже прискіпливо, без цілі, розглядала їхні ніжні, пишні сукні, одинаково розкішно розшиті золотом, та щедро всипаними коштовним камінням на корсетах, та прозорих рукавах. Відрізнялися лише фасони та колір: у Кріс атлас був насичено молочний, а Марго віддала перевагу білосніжному. Зачіски обох уквітчували невеликі діадеми з гірського кришталю і діамантів. Зап'ястки красунь прикрашали браслети - тепер уже невід'ємний атрибут дружин своїх чоловіків. От тільки Марго не зняла своїх масивних прикрас - дарунок Рейна й досі красувався на обох її зап'ястках, а над одним з них відливав сонячним світлом тонкий виток шлюбного аксесуара, що підтверджував її статус молодої дружини.

"Хай так. Можливо цим дівчинка убезпечить себе від хтивих зазіхань... Тріальда." - Подумала про себе Саян. Ім'я того, хто так безщадно словесно спаплюжив її молодшу доньку, хай ті слова й правдою не були, навіть згадувати не хотілося.

 Ненависть розбурхувала кров по венах і Анна притулилася до Арсена, живлячись його вдаваним спокоєм.

Свідки піднесли молодим магічні блакитні полум'я і чоловіки перші взяли їх до рук. Короткі фрази клятв вірності злетіли одночасно з вуст обох, і вогники, ніби втішені теплом метелики, затріпотіли своїми ніжними крильцями поступово гаснучи до ледь жевріючої вуглинки, яку потім опустили на жертовний камінь перед вселикою Богинею. За ними їх слова та дії повторили обоє дружин, і от ще один фальшивий ритуал завершувався. 

У всякому разі жертовний вогонь в руках сина Імператора і Маргарет, був її магією, залишеною ще вчора у наставниці цього храму. 

Поки жаринки просочувалися в камінь, жриці обступили подружні пари, котрі опустилися на коліна перед  Богинею в смиренному поклоні, і прийшли в рух, дозаправивши виставу благочестивим піснеспівом. І тут Анна чітко вловила момент, коли Рейн практично підхопив Марго на руки.

 Серце рвануло вперед, збившись в ритмі. Та Аттавіан не дав їй проявити себе зараз, зробитись вразливою. Втримав силою за руку на місці, тільки погляд покосив, докірливий такий, важкий, майже наказовий, і вона спинилась. Бічним зором оглянула натовп воліючи переконатися, що цього ніхто не бачив.

"Що щойно сталося?"- Запитала у Аріана наростивши щити від можливих підслуховувачів. Та той геть нічого не відповів. Лише поглядом гостріше голки штрикнув зі свого місця.

Кілька хвилин Рейн притримував Маргарет за стан, а голова її була схована, від очей свідків, на його грудях, тож, просканувати дівчину зараз було майже не реально. До завершення дійства було якихось хвилин десять, та схоже жриці Далі прийняли вірне рішення і без втручань високих обличь, завершивши свій піснеспів чітко за хвилину. Як тільки мармурове обличчя Далі засвітилося з середини, обидві пари підвелися. Жриці розступилися, утворивши собою прямий коридор до виходу, даючи дорогу молодим подружжям.

Далі Рейн, не церемонячись, підхопив Марго на руки і, надто швидким кроком, першим рушив із святилища. На його обличчі можна було прочитати все, тільки не щастя. Молодий дракон відверто лютував і спопеляв поглядом всіх і вся на своєму шляху.

Маргарет вільно обхопила його шию руками, сховавши обличчя у хлопця на грудях. Навіть зараз прочитати її емоції - все одно, що ткнути пальцем в небо.

До фаетона підскочив жрець, не менш стурбований станом молодої дружини другого Повелителя, й спійшно відчинив йому дверцята. Пара сховалася в карету, а через мить, від очей товпи, їх закрив ще і дах.

Це дійство загальної постановки зовсім не стосувалося, та визначити справжню причину мініатюрної імпрези не міг навіть Імператор, котрий першим Саян підскочив до молодят.

- Що сталося? - Запитала, коли порівнялися з Аріаном.

- Сказав "перевтома". - Процідив крізь зуби, красиво скалячись на публіку. - Зараз з Маргарет все в порядку. Поспілкуєтесь дома.

З превеличезним зусиллям змусила себе вичавити посмішку й повернути до карети, де на неї чекав Аттавіан.

Шлях до палацу був в міру швидким, але вже не таким повільним, як до храмів. Арсен підтримував мовчки. І за це йому окрема дяка. Говорити не хотілося.

Королівська карета відстала від весільного кортежу приблизно на півдорозі, звернувши до "Перлини Даргена". Здається, Мелітані було дано достатньо часу, аби розпізнати Анну серед десятка свідків-Драконів. Тепер варто було дочекатися балу.

МЕЛІТА

Двері відчинилися невчасно. Мелітана тільки-но лягла поруч зі своїм дідом. Та на порозі постав ощасливлений блазень по імені Деміан.

- Сподіваюся, ви зуміли роздивитися ту, хто вам взагалі не суперниця, моя леді?

До тошноти солодкий голос лакея не те щоб дратував... він цим ніби навмисне її злив, виводив з терпіння, кидав виклик гніву.

От чого він не міг бути, як той гінець з імперії? По чоловічому чітко, стисло озвучив, зрозумів, відповів, пішов.

Ця солодкозвучність в печінках сиділа і оскому на зубах точила.

- Я тебе не кликала. - Мовила запалюючись.

Двері грюкнули. Пішов.

Мелітана знову закрила повіки, аби зазирнути в пам'ять, відтворити Її образ... Ось вона – затримала на Ній погляд та нічого зверх магічного не відчувала. Та вже байдуже відхилилася на спинку ліжка. До свого Оріма, котрий, наче просто поряд спав. Хто були ці дві наречені вона й гадки не мала, та це й не надто цікавило. Їй би відчути Саян, позловтішатися нею, напустити в душу удушливого туману, а краще морока, щоб скував її легені до півсмерті...