11.2

ДРАКОНИ 

В кімнаті, де одягали двох наречених, відбувалося диво-перевтілення. Магія витала в повітрі, підносячи тимчасовій камердинерці Віллі скриньки з макіяжем та інші різні дрібні приладдя, в тому числі і для волосся. Сама тітонька імператора власноруч піклувалася про зовнішній вигляд дівчат, як і про їх сукні. До речі, останні були просто шикарні, але й досі висіли на дівчатах.

Підмалювавши червоним пензликом губки Крістіані, Невисока літня леді вальяжно посунулася назад, аби доцільно роздивитися свою роботу.

"Вже можна шевелитися?" - Направила питання дракониці Кріс, завмерши на місці з привідкритим ротиком.

- Ні, люба моя. Потерпи кілька хвилин, хай я звикну до твоєї краси. - Вдумливо протягнула Віллі продовжуючи підправляти збільшені магією губки. Ще через хвильку вона вдоволено прицмокнула і рвучко розвернулася до Маргарет, від чого коліна дракониці зрадливо хруснули.

- Ох, цей вік старої немічної леді, мене колись доконає! - Жартівливо мовила вона, та жвавість пурхати, мов новонароджений метелик, не втратила.

-А з виду й не скажеш. - Шпигнула слівцем, стомлена довготривалим одяганням, Марго.

-Ах, Маргарет... дякую за комплімент. - Не менш язвито відвісила тій усміхнена дракониця. -  

Маргарет теж стояла мов статуя, тримаючи руками сукню на собі. Із одягу на ній були лише широкі литі золоті браслети оздоблені перлами, подаровані її нареченим.

Зрозумівши, що діло рухається дуже повільно, Анна вирішила залишитися. А ще ці благальні погляди її дівчаток... По очах видно, в них вже і спини затекли і ноги оніміли, а ще в храмі вистояти цілу годину.

- Віллі, та ви просто фея чарівниця! Сукню Марго не впізнати. - Підлестила Саян майбутній своячці і взялася за тонкі нитки бретелей, аби хоча б їх відрегулювати. Здається, дракониця не заперечувала.

- О! Дівчинко моя! Я все життя займалася лише дизайном коштовних суконь для знатей, які лише і вміли що фиркати, бо їм все, бачте, не до вподоби... - Почала було жінка, та повітря поруч сколихнулося і з простору вийшов сам Повелитель.

"Мамо!"- Гукнула мовчки невдоволена Кріс, що ледь встигла прикрити щойно оголені груди.

- Прошу вибачення леді. - Вслух мовив імператор потупивши погляд вниз, а в думках звернувся до Саян. "Вони прибули."

- Хто прибув, Ріанчику? - Зацікавлено глянула в їх сторону родичка, підслухавши ментальний зв'язок його з Анною.

- Тітонько Віллі! Вас не вчили в дитинстві, що підслуховувати не гарно? - З лукавою усмішкою повернувся до неї Правитель. І, жартівливо посперечавшись з родичкою, забрав Анну з собою, залишаючи стару і далі вкладати складки на сукні Маргарет, що та робила з превеликим задоволенням...

- Все і всі навчені і підготовлені. Нам залишається лише дочекатися бенкету. - Хвилююче мовила Анна, коли вони вийшли з кімнати дверима.

- Ти вже думала, що робитимемо, якщо вона все ж наважиться явитися в храм?

- Аріане! Вона не зробить цього привселюдно! Там занадто багато свідків, які магічно її зупинять. Знищать! До того ж, жриці пообіцяли мені, що відслідковуватимуть кожен її рух.

- І все ж, я прийняв деякі міри. - Він підморгнув їй, намагаючись заспокоїтися й сам. Обійнявши жінку за плечі неспішно рушив в сторону просторого балкону, де зібралися дракони, прибулі ще попереднього дня. Рідня Ернса.

- Анно! - Вперед вийшов чоловік не на багато старший Аріана. - Я дуже радий бачити тебе, Захиснице і Заступнице нашого роду. - Його променистий погляд та щирість слів змусили тендітну жінку вкритися легким рум'янцем.

- Мені теж приємно бачити вас лорде Акхін! Особливо приємно!- Її губ торкнулася вдячлива, невагома посмішка.

- Аріане! Анно! Арсене! - Почулося з-за плеча радісне жіноче тріо. - Акхіне! Ви теж тут?

До них підходили жінки літнього віку під руку з чоловіками. У Аріана округлилися очі. Адже їх ніхто не звав аби не наражати на можливу небезпеку. Побачивши невдоволений вираз обличчя імператора одна з них байдуже махнула рукою, і, ставши навпочіпки, чмокнула того в щоку, зі словами "Невже ти думав, що я таке пропущу?"

- Арідо, це небезпечно! А ще у Вашому віці!

- Синку, я ще тебе переживу, от побачиш, як підростеш! - Насмішливо мовила та і велично направилася в натовп молодших неї драконів, кокетливо хлопаючи віями, залишивши свого компаньйона поруч з Аріаном і Анною, яка тільки й видихнула.

Та Саян відчувала себе комахою серед натовпу цих красенів-велетнів. Не кажучи вже про дракониць, порода яких аж надто відчувалася.

- Ну?! - Пробасив залишений дамами компаньйон. - Що ви там задумали? Розповідайте, а то ще ненароком зіпсую всю постановку.

Ернс вкотре за сьогоднішній ранок переповів двоюрідному дядьку основу "постановки", намагаючись уникнути деяких важливих, не для драконів, нюансів. Підміна наречених в освідомлення циз перевертнів не входила. Той окинув всіх оцінюючим поглядом і зупинився на Саян.

- Невже ви думали, що я залишуся осторонь ТАКОЇ шикарної авантюри? - Він задоволено хмикнув у густі вуса. - Ти, дівчинко, подарувала нам нащадка і продовження нашого роду. Ми з дружиною вдячні тобі за це, Наступнице. - Він схилився перед нею в низькому поклоні.

Приймати настільки щиру дяку від цих величних істот, хай і в людському обличчі, першого населення континенту, імператорів світу цього, Анні було непросто. Все ж вона відчувала себе звичайною магічно обдарованою людиною, а не богинею, та зупинити цей потік компліментів було важко. Тож, на чергові фрази вдячності, вона лише ввічливо кивала головою. Саян розуміла істину причину перебування Драконів тут, адже вони впершу чергу з'явилися на весілля Рейна, наймолодшого нащадка роду Ернсів і прямого спадкоємця престолу. А вже потім долати Відьму. Заручившись їх підтримкою, Анна лише хвилювалася за Маргарет, Джерело якої було незахищене...

Кілька тижнів тому...

- Аріане, я прошу тебе цього не робити! - Бідкалася принцеса міряючи кроками кабінет Повелителя.