9.8

-Я так і думав. - Потішався незнайомець широко всміхаючись її появі. - Наступниця Далі мала бути перевертнем, інакше її не назовеш ім'ям тієї, котра дала життя перевертню. Матір всього живого обрала своєю наслідницею красуню не писаної вроди, як я бачу. 

Світле легке вбрання Саян сколихнулося. Та чи від вітру? Якого не було. Вона притримала поділ своєї сукні рукою, зупинившись на достатній відстані від похотливого погляду молодого чоловіка.

 Очі його жадібно розглядали її. Він навіть не втримався, аби не обійти представницю своєї Богині по колу, оглядаючи своїм прискіпливим поглядом.

-Батько як завжди помилився... Твоя краса, Наступнице, не просто зачаровує, їй хочеться коритись. - Він став перед її очей і низько вклонився.

Подих перехопило від неочікування його дій. Серце пришвидшило свій ритм, а пальці рук розімкнулися у пересторозі для захисту. Світла магія тонкими струйками потекла з її долонь.

-Ну-ну, Наступнице? - Здійняв свою темну брову красень. - Я прийшов до тебе з миром. Невже невідчула? Адже ти сама просила побачення з Фат'єром, чи не так? То от – я тут. Ім'я моє Фаатум, старший син того, кому твій наставник писав лист з проханням зустрічі. От тільки ти обрала не того представника роду мого.

Така відвертість і наглість шокувала Анну. Але після щойних намагань його родичів знищити її, вона залишала за собою право не вірити. 

-Твій батько щойно показав всю свою гостинність. Чого я маю вірити тобі, Фаатуме?

-Мій батько боягуз. А я – мерзенний тип, котрий бився з потойбічними виродками на рівні з іншими драконами над стінами фортеці Ньорс, поки він відсиджувався зі своєю єдиною в... родовому гнізді. - Викривив останні два слова. 

-Там билися більшість. Я не знаю хто з них хто. У мене не має язиків, які є в твого батька і інформацію про інших я не збираю, Фаатуме. - Півправда. Але звідки йому знати її всю? 

-Залишмо це. Як і мого батька. Він боїться Ернса і не втрачає можливості обеззброїти його. - Його голос зазвучав рівно й сухо. Ця беземоційність йому не личила, проте додавала якоїсь... мудрості? Років так точно. І лише зараз Анна побачила ці роки у вигляді тонкої зморшковатої сіточки навколо його очей.

-Кажи, Наступнице Богині моєї... Чого ти хотіла? Адже, не просто так Ернс бив поклон листом до батька? - Погляд його став проникливим, гострим мов меч перед м'якою плоттю.

-Я вже не певна чи варто. - Перейняла його зверхність Анна.

-Хм..? Хочеш сказати, що я даремно прийшов сюди?

-Моя довіра надто дорого коштує, Фаатуме.

-Хочеш моєї клятви? - Глянув так, ніби спопелив, але з цікавістю в очах.

-Не люблю брехунів. - Відповіла, як відрізала.

Він перевів подих. Оцінюючи зиркнув скоса.

-А ти розумничка... - Замислено протягнув. - Та клятву мою отримаєш після озвучення свого прохання. Кажи. Не бійся. Даю слово, що про наше спілкування, у разі нездійсненності твого прохання, ніхто не дізнається. - А це вже прозвучало твердо, доволі переконливо.

Мить подумавши таки відповіла.

-Мені потрібна допомога у знищенні однієї темної.

-Темної? - Чорні брови Фат'єра злетіли вверх. - Тобі потрібна допомога аби знищити відьму??? - Подиву його не було меж. Якщо досі він стріляв очима довкола себе в перестозі когось побачити, то зараз він дивився прямо на неї, здивовано кліпаючи ними. 

Анна відчула себе мов під призмою збільшеного скла. 

-Я впевнена, що здолаю її і сама, та не впевнена, що вона буде одна.  

-Ти, представниця древнього роду Саян, Наступниця... - Він продовжував перечисляти всі її регалії, а вона просто дивилася і слухала, не в силі навіть змістити погляд. Зате зуміла зберегти обличчя.  - ...Просиш допомоги у дракона аби здолати якусь там темну відьму? - Тут швидше констатував, не запитав.

-Моя сила не безмірна. І це всього лише пересторога, на випадок, якщо...

-Тсс!.. - Він раптово здійняв руку в повітря, закликаючи до тиші, й обоє перетворилися на слух... - Ти покликала його сюди? - Він знову оглянув її з ніг до голови, та в погляді тому майнуло радше невдоволене розуміння, ніж звичайне дивування.

 Анна нічого незвичного для її слуху не почула, але бентеження свого не показала. 

- Не думав, що ти аж настільки налякана. Наступниці потрібен захист, хм... Що ж, представнице роду свого, я зробив свій висновок. Я тобі допоможу. Та взамін... - Фаатум скреготнув зубами. - Передай своєму покровителю мої слова: якщо він в найближчий термін не знищить його сам, я особисто  це зроблю. Тоді Ернсу доведеться вбити ще й дракона.

Анна не встигла відповісти. За плечима її співбесідника в ту ж мить відкрився портал з якого вийшов сам Імператор. На голові Ернса вперше була одягнена важка, лита золота корона, прикрашена чорними оніксами, котрі створювали захист, й рубінами, які поглинали будь-яку магію. Грізний, важкий непроникний погляд Повелителя прилип до фігури Фат'єра, буравлячи того наскрізь. Імператор важкою ходою направився, в обхід Фаатума, до принцеси, яка, відчувши тепло його магії, нарешті спокійно видихнула. Тільки зараз усвідомила, що весь цей час була напружена, мов стягнена силоміць пружина, яку нарешті відпустили.

-Ваша Величносте! - З'язвив Фаатум імітуючи глибокий уклін тому. І, не чекаючи дозволу, як це велить етикет, спершу випрямився, задерши підборіддя, а потім переступив невидимий поріг свого порталу.

Ернс нічого не відповів на таку зверхність, а Анна оцінила їх ворожість по своєму.

Тепер її головну таємницю відомо ще одному клану лускатих. Чи триматиме своє слово Ергель, якому минулого вечора влізла в саму душу, чомусь не сумнівалася, а от чи зуміє вберегти її таємницю цей пихатий ящір - було надто сумнівно. Однак... Час покаже.

По прибутті в палац, звичайно ж, Аріан не втримався від своїх повчань стосовно її довірливості світу, але ж не безпричинно. Але й вона не залишилася осторонь його таємниць з Фат'єрами.

-Про кого він говорив? Кого ти мусиш знищити?