9.6

Анна сиділа навпроти відчиненого вікна з великою книгою на колінах, але зір її, як і думки, були далекі від написаного. Їй вже донесли, що Кріс не ночувала у графських покоях. Вийшла від нього через годину після спільної з ним вечері, що було малоймовірним, щоб зробити з цього деякі висновки. Чистослівний Граф точно б не відпустив дівчину від себе, якби між ними близькість набула магнетизму. Явно обійшовся цілунками без надмірних прилипань. Тримає слово, гад. Арсен мав би пишатися цнотливістю своєї дорослої доньки, але не в цій ситуації.

"Джерело має бути захищеним." - Дзвенять глухим тембром в голові слова сказані чоловіком при розмові з Його Величністю, ще тоді, коли озвучувала свій задум. Ох... 

Разом з цим, думки її звертали до лікування Графа. Дивно було лікувати цього темного. Його друга сутність – Крук, птах сильний і небезпечний для її магії. Він міг своєю магічністю вплинути на її птаха. Так би мовити, частково заволодіти її свідомістю. Одурманити. А вже потім сотати з неї силу, а згодом і душу. Міг би й мучити, як це робили його покровителі в далекому минулому, в древні часи. Та натомість лише заважав її вторгненню, а потім, коли втрутилася Нейра, поступився. Дитячий наказ, а ослухатися не посмів. 

Дивно і... незрозуміло.

Круки за часів відьмацтва служили темним силам. Алі їх покровителі, злі демони, жадали. Алі використовували силу цих птахів, привласнюючи пірнатих собі, видивляючись їх очима собі жертву, стать і вік котрої не були для них важливими. Демони й самі мали здатність перевтілюватися чим вводили в оману навіть найсильніших чаклунів, заволодівали їх магічною силою. Здебільшого вони повставали перед своєю жертвою в образі рідної, близької їй людини, знущалися з неї, шкодили... насичувалися страхами слабших. Перевертні подібні Ергелю, служили демонам зовсім не з власної волі, хоч і могли здихатися демонічної прив'язки в людській іпостасі. Відмовити їм, жадалам. Та варто було перейняти свою другу сутність, як Алі їх знову притягували до себе і знову й знову заманювали круків  до своїх володінь, здебільшого лісів, гір, печер й користувалися ними доти, доки не зморять фізично. Птахи були безвільні у виборі... 

Так було доти, доки до влади не прийшов прапрадід Аріана. Дракон зумів сколотити військо, отримати підтримку тодішньої Наступниці Далі й виступити проти демонів. Зумів відтіснити їх у потойбіччя, хоча тут спрацювала більше хитрість старого аніж сила його вояк,  та міць Аммінеллі, представниці Богині перевертнів. Відгородивши світи непрозорою щільною завісою, полегшено видихнули, і всі нарешті змогли спати спокійно, не чекаючи на каверзи демонів. Круки, та ті ким користувалися Алі, звільнилися з ненависного полону, та їх темну сутність бояться й донині...

"Анно. - Увірвався раптово голос Ернса в голову, переполошивши всі її думки. - Ти потрібна тут." 

"Якщо це стосується тієї відьми, Вілени, то, будь ласкавим, обійдися в цьому питанні без мене. - Бажань приймати участь у неприємній для неї розмові, не було зовсім. Навіть якщо це стосувалося Відьми. Навченої. Була певна, Ернс не пустить цього на самоплин. Він дістане темну з-під землі, бо замах відбувся у нього під носом, на його території,  а таке не пробачають. - ...Вбережи мене від гніву мого. До того ж... Я маю підготуватися до зустрічі з Макрем та його сином."

У відповідь почувся примирливий стогін.

"Гаразд. Тримай мене у відомі."

"Аріане... Я хочу аби ти мене не відстежував сьогодні. Це їх умова."

"Морок їм в дупу! Хай думають, що так і буде!" - Гаркнув. Ну, що ж... Це було очевидним. Хвилюється імператор за свою підопічну.

Повернувши зір на сторінки книги, вдумливо почала вивчати імена праотців Ергеля. Ще трохи є вільного часу, то чому б не скористатися ним з користю...

...

На годиннику було рівно дев'ята ранку, коли перевтілена Анна випурхнула у прочинене вікно зі своїх покоїв. Сказати, що не хвилювалася? Хвилювання буквально огорнуло липким коконом душу! Хотіла, щоб розмова пройшла на належному рівні, але, що вони захочуть натомість? Які висунуть вимоги навзамін її проханню допомогти? Чи не вийде так, що вона сама себе підставить поставши перед головним клана Фат'єрів без захисту Ернса? Хоча, чому без захисту? Вона не якась там бездарна магічка, а наслідна донька Егра, сина прадавнього роду Саян, принцеса і представниця Богині Далі серед живих. Її магія сильніша будь-кого! 

Та тривога наростала. В якусь мить Саян ніби оступилася в повітрі, хоч навколо було лише природнє скупчення газів. На підлеті до місця зустрічі з полегшенням для себе відмітила, що час ще є. Можна спробувати заспокоїтися і просто поспостерігати. Що і зробила.

Всівшись на височенну сосну недалеко від печери, вона дивилася без цілі поперед себе. Зір сам ковзав від дерева до дерева, від кущика до підніжжя скали, до єдиної, в ній, печери. Раптом стрельнула підступна думка: а якщо спізнитися на якісь кілька хвилин? Підслухати думки?..  І сама собі одразу ж заперечила: спізнитися не вийде, не ввічливо з її сторони, адже вона сама просила цієї зустрічі, а от підслухати – можна буде. 

Але слух переналаштувала на ментальність уже. І... скам'яніла.