8.5

Життя в палаці йшло спокійним ходом. Отримуючи щоденну звітність з прикордонних фортець про перебіг останніх подій і навколишній стан природи, імператор мовчки радів. Виявляється, дозорні перевертні з Фьйорту, найпівнічнішої прикордонної фортеці, зробили масштабну розвідку нейтральної території, яка сягала ледь не десяток миль до межі континенту. По їх словах в звіті, було зрозуміло, що полум'я Маргарет сягнуло краю суші на півночі, не залишивши за собою нічого живого. Також повідомляли про нововиниклі пагорби висотою в двоповерхові будинки, а подекуди й кверкуса. Вони виросли за милю від берега в океанусі, а це робота Крісі. А вже наступного дня, головнокомандувач того ж Фьйорту надіслав донесення в якому був опис животворних магічних куль. Вони ніби плили в повітрі низько над згарищем, ледь торкаючись собою згораної почви, й після цього природа на очах набувала первинного свого вигляду. Ще через добу був звичайний лист з північно-східної фортеці, де управляючий гарнізоном передавав вдячність від жителів Імператору і Джерелу за магічний вплив на озеленення навколишньої території.

Ось і відкрилася світу чергова надійно прихована Ернсом правда, і про Джерело тепер знає чи не вся планета.

Ернс продовжував займатися внутрішніми справами імперії. Залишки вільного часу віддаючи коханій Ліані, бо більшу частину часу приділяв своєму нащадку Рейну, готуючи його до правління Імперією. І "не тільки ", як наголошувала Саян.

Рейн був здібним учнем, хоч і не хотів ним бути. Юнака приваблювала воля, яку він любив понад усе... після Маргарет. Чого не сказати про дівчину. Марго полюбляла усамітнюватися з магічною літературою і кошиком фруктів в найвіддаленішому куточку парку, де, на думку дівчини, її ніхто не міг знайти.

Нейра протягом місяця щоранку займалася почергово з Анною і Імператором та молодим вчителем перевертнем. Її здібності виявилися просто безмежними. Дівчинка могла користуватися будь-яким видом магії, навіть хист до емпатії виявився на далеко не низькому рівні. Цікавість опанувати свій дар взяло верх і дівча не випускало з рук фоліантів та й іншої магічної літератури. Хоча знаходила час і на бешкетування.

Загалом заняття з нею приносили вдоволення її наставникам не менше ніж їй самій. На кінець першого місяця перебування в палаці, дівчинка впевнено могла розрізнити і поділити магічні потоки на короткі імпульси, створити бар'єр у вигляді непідступного куполу над собою, а головне знищити будь-який магічний захист, при цьому не втративши свого. Відбитися магічно дівча могло не менш вміло, однак тренировки з кількома нападниками потрібно було ще удосконалювати. Ілюзією вона користувалася не охоче, воліючи ховатися у вовчій подобі, що, до речі, виходило набагато краще, хоч і не зовсім доречно. А ще Нейрі дозволяли гуляти вулицями верхнього міста і раз на тиждень спускатися до моря але лише в людській подобі і з піднятими захисними щитами в компанії приставлених до неї дівчат: Крісті, Маргарет чи Анни, на крайній випадок матері, яка відверто раділа зміні настрою у свого дитяти. Часті вечірні прогулянки з Крістіаною дали їй розуміння дитинства, адже дівчина гралася з малечею, як з молодшою сестрою, доводячи ту до сліз від сміху. Нейра начебто усвідомлювала свою особливість, і дійсно намагалася бути непомітною серед оточуючих і це їй непогано вдавалось.

Також, в різний час доби, разом з Маргарет і Анною, дівчинка поринала у півсон, такий собі транс, де спостерігала очима Відьми її ж саму, до поки то було безпечно. І за тими діями, які робила невідома їй особа, малеча пізнавала зло, відьомство. Ненависть чаклунки до всього живого та її жорстокість, породжували біль, страх, смуту... Але разом з тим роздивитися щось, що дійсно було б варте уваги, не вдалося. Або ж, його не було, або ж, споглядали не в той відрізок часу. А загалом зі спостережень можна було зробити висновки, що магія Відьми не така вже й сильна, як уявлялося, а сама вона, начебто, і зовсім нічого не відала про принцесу, і вже точно нічого про її дітей. Прихвостень відьми не так часто з'являвся перед її очима. Але являвся при першому ж поклику і одразу зникав з поля зору отримавши брудні доручення. Конкретних імен при віддачі наказів, чаклунка не озвучувала, а слідкувати за її лакеєм, котрий був більш сильним магічно за неї, було вкрай небезпечно. Загалом, терміну в один місяць було достатньо аби дійти деяких висновків щодо Відьми: сила її - Деймон. За словами Нейри, схожий на Деймона чоловік спостерігав за їхнім обозом, коли вони рушили з фортеці до Даргена. Але тільки спостерігав. Про те, що її очима і трохи не до згину шляху, малеча вправно змовчала, бо ще тоді втекла з дормеза, аби позбутися його зі своєї дитячої голівки. А згодом знайшла сили більше не впустити в себе ще одного темного. Копатися в її свідомості ніхто з присутніх не намагався, тож можна було в подробиці не влазити.

І все ж, Наступницю по своєму лякав той факт, що родичка її не шукала. Маргарет, очима Нейри, непочула жодного "знайти" чи подібного йому розпорядження. Було враження, що Відьма чекала. Бо ж прокльони з вуст темної сипалися рясним градом. Але жодних дій. Повна бездіяльність.

...Дівчинка була в захваті від усіх своїх нових можливостей якими можна було відверто користуватися й не приховувати від посторонніх. Також маля часто спостерігало за жителями столиці, котрі допомагали собі ж, у побуті, магією. Наприклад ювелір, за яким вона підглядала крізь вітрину крамниці, гуляючи з Крісті, робив огранку великого діаманта магічним ножем, що виникав у його долоні раз по раз змінюючи колір леза. А каменяр вирізав з каменю різні фігури магічним тесалом, яке, в процесі роботи, набувало різної форми для зручності, загартовував свої вироби – полум'ям зі своєї долоні.

Малечі подобалися і прості мешканці міста, вони були радісні і зовсім не заздрісні, а ще вони були щедрі і доброзичливі. З ними було просто і легко в спілкуванні, і можна було багато чого дізнатися про тутешні звичаї, загальноприйняті правила, життя.