8.3 План

В кабінеті Імператора дівчинка не побачила нічого цікавого для себе окрім книжної шафи за спиною Ернса. Вловивши погляд дитини, імператор про себе відмітив її цікавість до книг.

"Що ж, у навчанні це дуже полегшить справу".

- Ти бачиш їх назви? Вмієш прочитати? - Запитав у дівча застібаючи ґудзики на манжетах своїх рукавів. Побачивши її ствердний кивок, одобрюючи кивнув у відповідь. Подив Фейри просто проігнорував, вже й так всі зрозуміли, що мати геть не знає можливостей власної дитини. - Отже, з цим у нас проблем не виникатиме. - Зробив свій висновок і звернувся до Аттавіана.

- Вчора ввечері прийшло повідомлення на твою скриньку. З останніми подіями, - кивнув на дівчинку, - я й забув за нього. Ось. - Він протягнув артефакт другу і той поспішно відкривши його, прочитав з десяток дрібно виведених речень.

Як він і очікував, писав Тоґо. Комірник таки виявився дрібним магом і мілким злодієм. Та головне: заздрість до магів більш могутніших забирала у чоловіка розум, заважала вільно дихати, породжуючи ненависть і злість до всіх обдарованих. Тож, поки виношував свій план помсти, щедро виплескував гнів на дівчинці, так як "бачив" у ній найбільшу, в окрузі,  силу. Ну, а Фейру просто шантажував, залякуючи імператором аби тримала малечу у "вуздечку" і хтиво користувався молодою привабливою жінкою.

До замаху на Анну та Аттавіана він ніякого відношення не мав, хоча і в цьому мав підозру від перевертня. А от служниця, котра так легко піддалася магічному впливу, якраз таки сповідалась як її бідну нещасну ошукали, набрехали, скористалися. Виявляється вона зовсім не пам'ятала що творить, у підсвідомості її були лише залишки буденних справ, серед яких Тоґо знайшов зустріч дівчини з темним чаклуном. Їх світська бесіда завершилася обіцянкою їй стати фрейліною самого Короля Білих Земель і дівчина погодилася допомогти з умовою, що магічне втручання в її організм буде найменш шкідливим. А по факту, сталося ледь не вбивство.

- Загалом, її теж ізолювали. - Відрапортував Аттавіан скорочені записи з повідомлення Тоґо.

Написавши коротке "Дякую за звітність", Аттавіан сунув скриньку собі за пояс, в кількох словах озвучивши написане. Звичайно ж Фейра соромно опустила повіки, почуваючись ніяково перед всіма, та підтримка була поруч – Нейра ніжно торкнулася руки матері, по дорослому співчутливо заглядаючи їй в обличчя.

Ернс чомусь і це проігнорував. Він одразу ж озвучив вимоги щодо дівчинки: навчання, тренування, навчання. І тільки після відпочинок. Відтепер Нейра щоранку мала бути на обумовленому за палацом місці для практичних занять з ним особисто, потім уроки з Анною, по обіді першого дня тижня дівчинка тренуватиметься з вчителем перевертнем, який приходитиме до неї особисто, зі столичного коледжу. Всі вмовляння малечі відвідувати навчальний заклад в місті, були спростовані й одноголосно відмовлені. Теоретичні заняття будуть згодом з Маргарет та Крісті. Дівчата піклуватимуться і про досуг вовченяти.

У дівчинки від спокуси блистіли іскорки в очах. В ній прокидалося щось навіжено-цікаве, та й сама вона виказувала неабиякий інтерес геть невідповідний її віку. Аби підігріти дитяче бажання до навчання дав в руки невеличку книгу з замовляннями від хвороб, невеличкий записничок і артефакт для запису незрозумілого їй тексту. Покликавши Елью, яку вчора ввечері перевів сюди порталом разом з Крістіаною і Марго, Імператор попросив провести Фейру з дитям до одного із гостьових будиночків. Обов'язок Фейри від тепер – догляд за будівлями.

Тільки-но за Фейрою зачинилися двері, як Аріан нарешті дозволив Саян оголосити весь свій задум щодо знищення Відьми.

- Для початку потрібно провести офіційні заручини Крістіани з Ергелем одночасно з Рейном і Маргарет... - Анна сміливо виражала свої думки знаючи, що підслухати їх ніхто не зможе. Кабінет постійно знаходився під магічним покровом тиші. - Маю надію, що цим ми зможемо оминути можливі зазіхання Тріальда на Марго. Разом з тим, думаю варто познайомити всіх з майбутнім повноправним Повелителем всього континенту. І не тільки.

- Анно, я розумію твоє бажання нищити. Повір, я цього хочу не менше твого, та чи вірно я тебе зрозумів – ти зібралася підставляти власних дітей? - На його обличчі відобразився жах. - І, що означає твоє "не тільки"?

Ох, так, Ернс не любив плутанин в яких заплутані всі, по самі... вуха.

Косий погляд на Анну. Відриваючись від свого, мабуть, улюбленого місця в цьому кабінеті - від вікна, вид з якого дійсно заворожував - пройшовся зором і по Аттавіану, який осідлав стілець, зімкнувши руки перед собою на високій спинці, зіпершись на них підборіддям.

- Без підстави нам не виманити Її на нашу територію. - Від усвідомлення власних слів стало незатишно, та ціль вже була намічена, а звертати ще навіть не почате не мала наміру  - ... І так. Трон королівства мають зайняли Рейн з Маргарет. - Безапеляційним тоном відрубала Анна, з викликом дивлячись в очі першому Дракону імперії.

Він насторожився.

- Поясни? - Очі Ернса звузилися, погляд сфокусувався на її правій зіниці і вона відчула себе мов під прицілом невидимої зброї.

- Тому що вони – наше майбутнє... І майбутнє всього живого. - Рішуче здійняла підборіддя. 

- Анно, я не про майбутнє, а про сьогодення! - А зараз в його погляді ковзнула тінь люті, а в голосі задзвеніла сталь.

- Я не думаю, що Мелітана залишиться осторонь від такої нагоди, як побачити Наступницю на власні очі. Відчути живу силу Далі та мати можливість заволодіти моїм тілом. - Аріан раптом оглянув її настільки прискіпливо, що вона мимоволі на мить опустила погляд. По ногах війнуло морозне повітря й Ернс здійняв руки у примирливому жесті. Сіла. На виставлений їй Арсеном, ще до початку розмови, стілець. Коротко перевела подих і неспішно, розсудливо продовжила. - Маю думку, що для неї запрошені складуть враження безпечності. У всякому разі, прихвостень її тут з'явиться так точно, а це теж нам на руку... У Ньорс він знайшов спосіб прокрастися, можливо тому, що Ньорс місто-фортеця, територія велика, як-не-як, за потреби на якусь мить можна й згубитися серед сотень дрібних будівель та їх мешканців... А те, що він явився одразу перед Замком, свідчить про його неодноразову явку до моменту нападу. Та сюди пробратися йому потрібно чимало зусиль, зокрема спільників. Сам не поткнеться. А офіційний церемоніальний обряд дає змогу їм безперешкодно підібратися до мене впритул. Їм навіть не доведеться переховуватися за маскарадними масками, чи ілюзією чийогось обличчя. Та головне – вінчальна церемонія твого сина, зобов'яже бути тут представника корони сусідньої держави, як свідка... Не думаю, що Мелітана здогадується, що ми про неї знаємо... Я жодного разу не видала себе.